До нематеріальної культурної спадщини Волині додали нові елементи

Про це розповіла заступниця директора Волинського обласного науково-методичного центру культури Олена Мартинович.

За її словами, нові елементи офіційно несли до обласного переліку на початку липня.

У нього потрапили:

• Традиція написання волинської писанки у Затурцівській громаді;
• Столинські писанки у Рівненській громаді;
• Традиційна страва «Омочка» у Старовижівській громаді;
• Гречаний кисіль у Шацькій громаді;
• Поминальний червоний борщу Рівненській громаді.

Поминальний борщ відрізняється від інших борщів за призначенням і рецептом, бо його варять не на м’ясі, а на сушених грибах, також додають квашені помідори і традиційний червоний буряк, без капусти та картоплі.

Він є обов’язковою стравою на поминальних обідах і має глибокий зміст. Поминальний червоний борщ подають на стіл для вшанування померлих в день смерті, на 40 -й день та на рік після смерті.

Гречаний кисіль роблять з гречки. Приготування триває дві доби. Гречку просушують, провіюють і деруть в жорнах. Гречку перебирають. Потім засипають в діжку, заливають водою та розмішують. На добу залишають у теплому місці, щоб скисло. На другий день з гречки, зливають воду, проціджують через сито і перетирають. Гречку відтискають, щоб відійшла клейковина світло-сірого кольору. Готову суміш виливають у казан, варять та постійно помішують. Коли кисіль починає густішати — він готовий. Розливають у дерев’яні ночви для застигання. Ріжуть кубиками, поливають олією та посипають сіллю, по бажанню можна посипати цукром.

У селах Шацької громади страву готують на празники, а ще її споживали у піст.

«Омочка» — страва, яка побутує в Старовижівській громаді. Її зазвичай у всіх селах готують однаково.

Для приготування беруть глиняну миску (макітру) та кладуть туди сир. Кисле молоко підігрівають (відтоплюють) і так отримують сир, виливають його у рукавець, або на марлю, підвішують та дають добре стекти, а пізніше кладуть під камінець.

Після того у макітру кладуть сир, куди додають сіль і добре розтирають товкачем, щоб не було грудочок, від чого і залежить смак «Омочки». Потім додають збирану сметану та ще раз ретельно перемішують. Консистенцію страви кожен робить для себе: щоб була густіша — додають сир, щоб була рідша — додають сметану.

Їли «Омочку», вмочуючи в неї шматки хліба чи перепічки, або подавали як присмак до вареної картоплі.

Традиції створення писанок у селі Столинські Смоляри Рівненської громади дотримуються й донині.

Для її створення потрібні такі матеріали й інструменти: бджолиний віск, воскову свічку, малєрку (інструмент для розпису). Раніше її виготовляли з гілки, кінчика шнурівки та обмотували дротом, варені яйця.

Перед розписом яйця потрібно обробити серветкою, змоченою в оцті. Орнамент наноситься на яйце розігрітою малєркою, вмокнутою у віск. Творення орнаменту найчастіше починалося з поділу поверхні яйця поперечною та поздовжньою смугами в центральній частині. Так з’являвся хрест, потім восьмигранник — та основа, з якої вибудовували орнамент, поступово ускладнюючи його додатковими елементами.

У Затурцівській громаді починали писати писанку у четвер перед святом. Першим було яйце з надписом «Христос Воскрес». Для роботи використовують звичайне куряче яйце.

Процес написання писанки: у писачок кладуть маленький шматок воску, розігрівають лієчку над свічкою та пишуть по намічених олівцем лініях. Перед фарбуванням необхідно опустити яйце в оцет на декілька секунд. Після оцту викладаємо писанки у місткість з відваром шкарлупиння цибулі на 12 годин. Коли писанка майже готова — треба зняти віск. Для цього треба легенько нагріти яйце над полум’ям свічки й витерти розплавлений віск у серветку.

Найчастіше використовують, як барвник цибулиння. Відібравши сухе шкарлупиння із цибулі його заливають кип’ятком та ставлять на вогонь прокипіти 10 хвилин. Після чого охолоджують. Для блиску можна натерти яйце олією.

Зі слів Олени Мартинович елементи, які є у списку нематеріальної спадщини Волині, згодом можуть потрапити до національного списку.

Як розповіли у Волинському науково-методичному центрі, до національного переліку нематеріальної культурної спадщини з Волині наразі належать: «Соломоплетіння та народна флористика Турійщини», «Художнє ткацтво Волинського Полісся» приготування української традиційної страви «Голубці», «Борщу» та традиції Щедрого вечора та малювання писанок.