УІНП відповів Зеленському: пам’ятник Жукову мав бути знесений, правової колізії немає

Відсутність юридичної колізії з демонтажем пояснив юрист Українського інституту національної пам'яті (УІНП) Сергій Рябенко, пише УП із посиланням на повідомлення прес-служби УІНП.

«Тут немає ніякої колізії. Згадані речницею президента винятки не можна застосувати до даної ситуації. Згідно Закону про декомунізацію (пп. „ґ“ п. 4 ч. 1 ст. 1) символікою комуністичного режиму є в тому числі пам’ятники особам, які обіймали керівні посади. Жуков був першим заступником наркома оборони СРСР у 1942−44 роках та міністром оборони СРСР у 1955−57 роках, а отже обіймав керівні посади у вищих органах влади СРСР. Тому його пам’ятник є символікою комуністичного тоталітарного режиму», — розказав він.

«Закон (п. 6 ст. 7) вимагає демонтувати такі об’єкти. А виняток щодо діячів науки і культури, очевидно, до Жукова не має ніякого стосунку», — підкреслив Рябенко.

Він також нагадав, що повернути проспекту генерала Григоренка у Харкові стару назву теж неможливо.

«Механізму „повернути“ назву Жукова немає. Назвати наново — заборонено законом. Ця ініціатива суперечить частині шостій статті 3 Закону України „Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій“. Винятки цієї частини не стосуються об’єктів топоніміки», — пояснив юрист УІНП.

Раніше прес-секретар президента України Володимира Зеленського заявила, що поточна ситуація в Харкові є «прикладом непродуманої гуманітарної політики, яка тривала останні кілька років».

За її словами, у законі про декомунізацію є правова колізія: він передбачає знесення пам’ятників радянським діячам, але водночас там є пункти, згідно з якими винятками є діячі, які сприяли деокупації України від нацистів.

Вона повідомила, що президент вважає, що «розв'язання подібних колізій в рамках закону є справою винятково територіальної громади міста». У Зеленського вважають ситуацію, що склалася, свідченням «нагальної необхідності запровадження процедур народовладдя та нової якості діалогу між владою і суспільством».