Фронтовий пес врятував трьох осиротілих лисенят, принісши їх бійцям

Медик Оксана з полку «Київ» бавиться з Тролейбусом — псом, який живе з українськими бійцями в Авдіївці. «Який ти номер тролейбуса?» — жартома запитують хлопці у собаки. «Тринадцятий!» — так само жартома тут же відповідають на своє запитання…

ЦЯ жінка на війні від самого її початку. Чотири з половиною роки рятує не тільки людей, а й тварин, які потерпають від цієї війни. Розповідає історії чотирилапих друзів бійців, які часом не менш драматичні і зворушливі, ніж людські.

Згадує, як узимку, в сильний мороз, кицька-улюблениця, що жила у бійців, мала народжувати. До всього, ще й світло зникло. Медики приготувалися, одягли налобні ліхтарики, чатували біля тварини. Хтось навіть нагримав на них: «Ви що, дурні? Не набридайте, дайте кішці народити!». Але Оксана бачила, що з твариною щось не так і вона не зможе це зробити без її допомоги. Завдячуючи військовим медикам, кішка окотилася.

Одного плямистого котика жінка залишила собі і назвала Авдюшкою, бо він з Авдіївки. Авдюшка був кмітливим: як треба було кудись їхати, сам застрибував і вмощувався на сидінні автомобіля. Коли закінчилась ротація, Оксана забрала Авдюшку із собою…

Одного разу Оксана примчала на виклик, і виявилося, що допомоги потребував Гіві — пес, який до бійців потрапив цуценям, а тепер ось отримав серйозні поранення. У якомусь підвалі Оксана повитягувала багато уламків з тіла собаки…

Через день Оксану знову викликали до Гіві, бо у пса з’явився великий нарив на шиї. Вона прочистила рану, в якій накопичилося чимало гною. За кілька днів бійці телефонували і дякували, бо Гіві вже ходив і сам їв із миски. А згодом Гіві загинув, підірвавшись на ворожій розтяжці…

А як забути фронтового песика з шахти «Бутівка»? Він приніс трьох лисенят, бо їхня мама, швидше за все, загинула. «Рудиків» забрали волонтери, а як тільки вони поїхали, песик приніс ще одне лисеня, яке бійці вже виховували самі… Не забуде Оксана і кота Пороха, якому «госпітальєри» стягнули дротом поранену щелепу. Він любив навідуватися до поранених, не відходив від них, лестився. Порох теж, зрештою, підірвався на розтяжці. Війна не вибирає. Не шкодує ні людей, ні братів їхніх менших.

Автор: Анастасія КОРНІЙЧУК