Мега «Бананова республіка»

Коли в останній раз відвідав Венесуелу у 2012 році, то зауважив, що ця, колись квітуча країна, майже перетворилася на республіку, яку описував О’Генрі.

Характерною особливістю було те, що більшість товарів були імпортними. Навіть банани, які там ростуть завдяки природним умовам, завозилися з-за кордону. Відрізняє Венесуелу від бананових республік дві статті експорту. По-перше, вона експортує нафту. А на додаток, ще контролює 40% усього трафіку кокаїну з сусідньої Колумбії, хоча один тільки продаж нафти міг перетворити цю країну на ельдорадо або хоча би на Норвегію Півдня.

Всемогутній нерівномірно розподіляє багатства надр між народами. Венесуелі дісталися найбільші у світі поклади нафти. Навіть більші, ніж в Саудівській Аравії. Доведені запаси нафти становлять 303 мільярди барелів. Беручи до уваги, що цілий світ споживає щодня близько 100 мільйонів барелів, одна тільки Венесуела могла би безперервно забезпечувати потреби цілого світу у нафті протягом восьми років.

Здавалося б, отримавши такий подарунок від Творця, на додачу до теплого клімату, можна було забезпечити рай на землі для 28,5 мільйонів населення Венесуели. Втім, статистика свідчить, що дев’ять з десяти венесуельців перебувають за межею бідності. Це тому, що місцеві еліти, які на словах дуже гарно та емоційно піклуються про народ, насправді, піклуються виключно про свої
прибутки.

Ось коротке порівняння Венесуели з іншою країною, якій теж пощастило мати чималі запаси нафти та газу — Норвегією. Якщо 9 з 10 венесуельців живе поза межею бідності, то у Норвегії лише 1 з 10 жителів вважаються такими, що живуть за межею бідності.Але оскільки поняття бідність відрізняються у Венесуелі та Норвегії, то навіть цей один з десяти норвежців вважався би міцним середняком у Венесуелі.

Річний дохід на одного венесуельця становить 4070 доларів США, а на одного норвежця — 80 202 долари. Це тому, що Норвегія — це країна громадян, а Венесуела — країна еліт.
З цих еліт вирізняються три найзначущих:
угруповання нинішньої виконувачки обов’язків президента — Делсі Родрігес та її брата — очільника парламенту Венесуели — Хорхе Родрігеса, угруповання військових на чолі з міністром оборони Володимиром Падріно та угруповання, яке отримує свої доходи від транзиту кокаїну — на чолі з Діосдадо Кабейо. Угруповання «Сонць, до якого входять як працівники силових структур, так і всіх гілок влади, обробляє за рік приблизно 200 тон кокаїну. В Амстердамі, а здебільшого
венесуельский кокаїн прямує до Європи, роздрібна ціна такої кількості кокаїну становить майже 15 мільярдів доларів. Звісно, не всі ці гроші дістаються картелю пана Кабейо, але якщо в нього залишається всього 10% від цієї суми щорік, то це достатньо для утримання потужної таємної організації, яка має значний вплив на політичне життя Венесуели Звісно, американський уряд цікавить не встановлення контролю над кокаїновою торгівлею, а контроль над резервами нафти у Венесуелі.

Для чого американському урядові контроль над венесуельською, а також над Гайанською нафтою, на яку зазіхав уряд Мадуро? Якщо коротко, щоб мати більше впливу на формування світових цін на нафту. Країни-експортери нафти можуть збільшувати або зменшувати пропозицію нафти приблизно на 2 мільйони барелів на день. Такі дії можуть суттєво впливати на поточну ціну нафти.

У другій половині минулого століття Венесуела експортувала 3−3,5 мільйона барелів на день. Зараз вона експортує менше 1 мільйона барелів. Це відбувається через зношеність труб та видобувних платформ, а також через санкції США, введені після того, як уряд Уго Чавеса конфіскував майно американських нафтогазових компаній.

Якщо американські компанії повернуться до Венесуели і збільшать, згодом, видобування на 2 мільйони барелів на день, спроможності США
нівелювати маніпуляцію цінами з боку ОПЕК+ значно збільшаться. Країни, які заробляють здебільшого продажем нафти, такі, як Саудівська Аравія, Емірати, Венесуела, росія, Іран завжди зацікавлені у високій ціні нафти. А от економіки Європи, Японії, Китаю, а також і Сполучених Штатів зацікавлені у низьких цінах на енергоносії і нафту, зокрема, тому що вони заробляють на експорті інших товарів, ніж нафта. А висока ціна на нафту лише зменшує їхні прибутки. Якщо би усі країни купували нафту за ринковою ціною, то це було би ще пів біди. Але Китай, наприклад, користуючись
американськими санкціями проти венесуельскої, іранської та російської нафти, скуповує нафту цих держав зі значними знижками. Це створює для китайської промисловості переваги, які американські та європейські виробники вважають нечесними, бо самі вони змушені купувати нафту за значно
більшими цінами. Встановлення американського контролю над експортом венесуельскої нафти, зменшить можливості Китаю скуповувати нафту дешево.

росія сприяла Китаю у дешевій закупівлі нафти, бо думала, що відіграється на Європі, яка буде змушена платити значно більшу ціну.
Після довгих зволікань, сенатор Ліндсі Грем оголосив, що Конгрес надасть президенту Трампу право викручувати руки росії за допомогою санкцій тоді, коли президент вважатиме за потрібне. Нам не слід дуже радіти з цього приводу, тому що Трамп якщо і буде викручувати руки росії, то не заради України. Але радіти вдало проведеній військовій операції США у Венесуелі, нам все ж таки слід.

По-перше, генерал Макаревич начолі угруповання 120 військових радників росії, змушений повертатися до росії, так і не спромігшись здійснити навіть одного пострілу у бік американських військ. До того ж, багатомільярдна російська військова техніка, що складалася з протиповітряних комплексів С-300 та «Буків», урочисто передається на металобрухт.

По-друге, росія втрачає будь-який контроль на майбутнє за обсягами нафтового експорту Венесуели. А США, якраз набувають цей
контроль. Тому всі розрахунки російського бюджету, які виходять з ціни російської нафти Юралс по 70 доларів за барель, стають абсолютно недосяжними. З катастрофічними наслідками для дефіциту російського бюджету. А це означає, що кінець війни стає ближчим.
Ще один важливий аспект венесуельскої
військової операції полягає у тому, що США виграють час щодо загрози недовіри до долара.

Зараз уся венесуельський нафта буде продаватися за долари і тільки за долари. Це підвищує попит на долари. А це позбавляє росію надії на фінансовий колапс США, тому що фінансовий колапс самої росії настане набагато швидше.

Дехто в росії це вже зрозумів. Відразу після військової операції у Венесуелі, росія образилася, що втратила монополію на порушення міжнародного права. Небензя, що представляє росію в ООН, ніяк не хотів погодитися з тим, що монополія росії була знищена викраденням пана Мадуро. З цього приводу ми нагадаємо панові Небензі не надто дипломатичну американську рекламу
пральної машини.

Це було на початку доби телебачення, і пральні машини використовували далеко не всі американські родини. Тож спочатку на екрані телевізора з’являються жінки, що перуть білизну у річці. Раптом до них наближається зграя мавп з очевидним бажанням вступити у інтимні стосунки. Голос за екраном: «І так буде до тих пір, поки ви не купите пральну машину компанії «Мурлкул»! Тож можемо сказати панові Небензі, що невдачі будуть спіткати російську зовнішню політику і в інших частинах світу: «І так буде до тих пір, поки російські збройні сили не залишать окуповані землі України!».