«Вічний» Ердоган чи опозиціонер Кілічдароглу?

У неділю, 14 травня, у Туреччині відбудуться парламентські й президентські вибори. Оскільки зараз ця країна є президентською республікою, саме до виборів глави держави прикуто найбільшу увагу. За прогнозами соціологів, перший тур президентських виборів переможця не визначить, і буде другий тур, до якого з приблизно рівними результатами вийдуть чинний президент Туреччини, лідер Партії справедливості й розвитку Реджеп Ердоган, і кандидат від опозиційного Народного альянсу Кемаль Кілічдароглу.

«Вибори у Туреччині від­будуться на тлі складної економічної ситуації, — нагадує nv.ua. — Останні кіль­ка років рівень життя населення погіршувався — через зростання цін на продукти, ліки та інші то­вари першої необхідності. Нині 85-мільйонна Туреччина має один із найвищих у світі рівень інфляції. За офіційними даними, він перевищує 51%, а за оцінка­ми незалежних експертів сягає 112%… Додатковий тиск на еко­номіку чинять наслідки руйнівно­го землетрусу, що в лютому 2023 року забрав життя десятків тисяч людей і понад мільйон залишив без житла. Збитки від стихійного лиха перевищують 103 мільярди доларів — еквівалент 9% обсягу турецької економіки, прогнозо­ваного на цей рік».

Власне, саме потужний зем­летрус на сході Туреччини став «чорним лебедем», що прилетів до Ердогана. І зробив його шан­си на переобрання непевни­ми. За Ердогана голосує голов­но турецька провінція, глибинка (більшість виборців у великих містах, зокрема в Анкарі, Стам­булі й Антальї, чинного прези­дента не люблять). І саме у про­вінції землетрус знищив сотні «паперових» будинків, спору­джених із кричущим порушен­ням будівельних норм. Відпові­дальність за цей бардак чимало жителів районів, які потерпіли від підземних поштовхів, покла­дають на Ердогана…

Зовнішня політика президен­та Ердогана — постійні спроби «всидіти на двох стільцях», ла­вірувати між США й росією… А якою може бути зовнішня полі­тика президента Кілічдароглу? Як кажуть у його таборі, у відно­синах із москвою він би значно чіткіше, ніж Ердоган, наголосив на тому, що Туреччина є членом НАТО. Можна припустити, що для Києва таке коригування зо­внішньополітичного курсу Анка­ри було би корисним.

Західні ЗМІ пишуть, що у разі перемоги на президентських виборах Кілічдароглу має намір переорієнтувати Туреччину на Захід. «Молоді люди хочуть де­мократії, — заявив Кілічдароглу в інтерв'ю BBC. — Не хочуть, щоб поліція приходила до них до­дому вранці, бо вони щось на­писали у Твіттері. Хочемо стати частиною цивілізованого світу. Хочемо вільних ЗМІ й повної не­залежності судової влади. Ер­доган думає інакше, він прагне більшого авторитаризму. Від­різняємося від нього, як чорне від білого».

Думка з приводу

Чи готова Туреччина нарешті скинути Ердогана?

Луїс ФІШМАН, доцент Бруклінського коледжу (США)

Реджеп Таїп Ердоган опинився перед найсерйознішим ви­кликом за два десятиліття свого перебування при владі. Ке­маль Кілічдароглу створив єдиний фронт опозиційних партій, який сповнений енергії і обіцяє зміни. Кілічдароглу взяв за прави­ло звертатися до громадськості у коротких відеороликах зі своєї скромної кухні чи кабінету, що є різким контрастом з марнотрат­ством Ердогана. Послання Кілічдароглу зрозуміле — у ці нелегкі дні він розуміє труднощі простих турецьких громадян, на відмі­ну від дедалі більш відстороненого… президента, який одноосіб­но тримає кермо управління державою. Кілічдароглу демонструє спокійне, принципове керівництво. І доводить, що може скласти конкуренцію Ердогану.

…Першим найважливішим рішенням Кілічдароглу стало об'єднання опозиції. До нього увійшли його Республіканська на­родна партія, права партія Iyi і чотири інші дрібні партії… Ці малі партії не мають і 10% голосів, але коли важливий кожен голос, така співпраця має вирішальне значення… Переважно курдська партія HDP… вирішила не висувати кандидата в президенти. Це дає Кілічдароглу шанси на перемогу в першому турі… Найпопу­лярніший курдський лідер Туреччини, який перебуває у в’язниці, Селахаттін Демірташ, написав у Твіттері про підтримку Кілічдаро­глу.

Рішення Кілічдароглу залучити до своєї кампанії найпопуляр­ніших політичних зірок Туреччини також працює на об'єднання й зміцнення опозиції. Мер Стамбула Імамоглу та мер Анкари Ман­сур Явас стоять поруч із ним на передвиборних мітингах, і Кіліч­дароглу заявив, що вони будуть його віце-президентами…

…Щодня Ердоган повторює, що опозиція співпрацює з теро­ристами, що їхні релігійні переконання фальшиві, що вони хочуть зруйнувати інститут сім'ї… Ердоган і раніше наживав політичний капітал, розпалюючи міжетнічну ворожнечу, особливо щодо курд­ської меншини Туреччини. Але є ще одна меншість, на яку він на­цілився, хай і в легшій формі - алевіти.

Алевіти — мусульмани, традиції яких радикально відрізняють­ся від основного турецького ісламу. Їхня громада — найбільша ре­лігійна меншість Туреччини… За деякими оцінками, ця громада становить чверть населення Туреччини (як турків, так і курдів), але уряд тривалий час відмовлявся надати їм визнання та права, якими користуються інші громади.

Кілічдароглу — алевіт, і Ердоган неодноразово згадував цей момент протягом багатьох років… У відеоролику, який мав у Твіт­тері понад 110 мільйонів переглядів, Кілічдароглу оголосив: «Я — алевіт». Він пішов на пряме зіткнення з негативним ставленням деяких консервативних мусульман до алевітів у Туреччині, та за­кликав виборців відмовитися від «шкідливих сектантських деба­тів» у стилі Ердогана — і натомість зосередитися на загальному почутті національної мети. Кілічдароглу говорив із турецькими ви­борцями прямо та чесно, кидаючи виклик серйозному культурно-психологічному бар'єру.

(Haaretz.com, зі скороченнями).