«Україна має вільне серце і мужність говорити»

У Львівському палаці мистецтв у день народження Григорія Сковороди — 3 грудня — відбувся просвітницько-практичний форум «Актуальність мудрості Григорія Сковороди», зініційований і організований письменником, футурологом, дослідником науки Григорія Сковороди Осмиром Магурою, який запросив до участі науковців, педагогів, письменників, громадських діячів, бібліотекарів. Перед початком заходів учасники форуму посадили в дворі Палацу мистецтв Сковородинівський дубок.

Крім ґрунтовних науково-просвітницьких досліджень, презентацій, читання творів Сковороди і про Сковороду, була й мистецька частина. Патріотичними і різдвяними музичними творами порадував Академічний інструментальний ансамбль «Високий Замок», а народний артист України Григорій Шумейко розповідав маловідомі факти про Сковороду і читав деякі твори філософа. У форумі взяли участь Олена Коссак з гуртом «Ойкумена»; АРТ-театр «МИ» під керівництвом Лесі Берест та інші. Байки Григорія Савича прозвучали у майстерному виконанні актора з Харкова Миколи Моха.

Чому творчість Григорія Сковороди настільки важлива для нас? Про це я запитала в футуролога Осмира Магури та письменниці Галини Пагутяк.

— Сковорода — письменник, мислитель, футуролог. Футуролог — тому що знає природу буття, яка складається з п’яти елементів — тверде, рідке, газоподібне, плазма й ефір, — каже Осмир Магура. — Коли ти мислення своє підпорядковуєш цим речам, тоді ти футуролог, ти бачиш процес, який рухає світом, і куди рухається світ. Сьогодні проблема людства полягає у тому, що штучний інтелект не бачить майбутнього, принаймні, не далі, як на 10−15 років вперед. Сьогодні популярні люди, які вміють нестандартно мислити.

Чому Україна раптом з колоніального стану стає лідером вільного світу? Тому що вона креативно мислить, нестандартно. І головне, що в України вільне серце і мужність говорити. Сковорода, власне, коли стояв перед Катериною ІІ, всі їй поклонилися, а він не схилив голови, сказавши: «А як же ж ви мене розгледите, коли я схилю голову?». Тоді він стояв перед смертним вироком. Він не схилив голови. Інтелігенція має мати мужність. А коли має мужність, тоді щасливо живе, так, як жив Сковорода — по мудрості. Світ не ловив Сковороду. Світ невігластва ловив Сковороду. Це різні речі. І коли дехто порівнює Сковороду із Сократом чи Сенекою, то забуває, що Сократа і Сенеку світ невігластва спіймав і примусив їх отруїтися, а Сковорода вижив. Сковорода закінчив життя, ніби поміняв квартиру — легко і природно. Сьогодні Україна в психологічному сенсі дивує еліту світу. Є такий термін в психологічній науці, як «український феномен», який полягає у страхостійкості, стресостійкості, війна не породжує різних розладів в Україні. Чому? Тому що українське серце працює. Душа — це потреба спілкування сердечного, душа жива тоді, коли є душевні переживання, душевне спілкування. Це людські цінності, наше ДНК, що потребує спілкування.

— Склався стереотип образу Сковороди — ходив собі дядько з сопілкою, так ніби сонечко світить і завжди тепло, — долучилася до розмови Галина Пагутяк. — Але ви уявіть собі, що він був свідком жахливих подій — зруйнування Запорізької Січі, Коліївщина, захоплення російською імперією України… Якщо в 1750 році в Україні було близько 846 шкіл, то через 20 років вже не було жодної. І Сковорода для того і з’явився, щоб показати людям, що треба залишатися людиною, займатися освітою, розвивати себе як особистість. І це надзвичайно важливо в наші темні часи: щоб ми залишалися людьми, щоб ми спілкувалися, щоб ми видавали книги, щоб у нас була музика, живопис… Не можна сидіти в укритті й чекати, коли закінчиться війна…