Нотатки людини без сертифіката

…Я ось випадково в медпункт заскочив, а там якраз від ковідли вакцинують цих дурнів, що ще жити довго збираються. І один з них (я сам чув, особисто) спитав у медички після уколу: “А ця, друга вакцина, напевно вижити допоможе?”. Медичка так дивно на нього подивилася і відповіла тихо: “Не знаю. З тих, хто другу вакцину прийняв, назад ніхто не повертався”.

– А-а-а-а-а!!! Признала­ся! Вони зникають! Вакцино­вані кудись зникають! Спочат­ку їх чипують через голку, і вони зникають! Я і знав! Точніше, це відчував всім, що у мене болі­ло! Печінкою, селезінкою, сер­цем... Ото я й дивлюсь – людей все менше. Раніше думав, вони у Польщу чи кудись в інші світи вирушили, а зараз все зрозумів. Мені за 60, а пам’ятаю, як у ма­газинах було не проштовхнути­ся. А зараз магазини, особливо зі шмотками, – порожні. Це все вакцинація. Зникли люди. Не­має кому заходити. Я ось зай­шов в один, щоби штани за­мість протертих придбати. То аж три продавчині, що прокину­лися, на мене як кинуться: “Ку­пуй, штани як на тебе! Вісімнад­цять тисяч! Зі знижкою! Ну, ясно як Божий день. Зомбовані вони і вакцинуваті. Бо хто ж буде на штани знижку робити. Тож туди ніхто і не заходить. Бо нікому. Тому і з’являється: «Продаєть­ся! Оренда!». Людей вакцину­ють, вони зникають, магазини і кафе закриваються. Економіка гасне. Зрада! Я почав у цей про­цес глибше вникати. Висновки почав робити. Ох, і глибоко ця вакцинізація, ця зрада прони­кла. Сусіди мої точно вакцину­валися. Бо що я чую? Жінка каже чоловікові: “Коханий, іди швид­ше горілку пити!”. А той: “Я не можу. Я ще підлоги не домив”. Хіба це не зрада наших глибоко народних цінностей і традицій?! А у місті що коїться? Кудись за­йти 100 грамів випити, розхи­тані нерви полікувати – зась! Треба мандат типу сертифіка­та пред’явити. Інакше не пус­кають. Погано. Хоча… З іншого боку, якщо подумати… І я оголо­шення в газеті дав: «Познайом­люся з жінкою без сертифіката вакцинації для подальшої друж­би і кохання”. Якщо якась клю­не, ох і заживемо ми в злагоді! Бо без сертифіката ні в ресто­ран, ні в магазин, ні в Туреччину, Богу дякувати, не пустять.

Бо ми – не вакциновані – дуже мудрі люди. Я почав сваритися зі своїми знайомими ще у жов­тні. Ось-ось Новий рік, а в мене вже економія на подарунках. А в ті ресторації нехай вакциновані, які ще не зникли, ходять, якщо в них розуму бракує. Та й що я там загубив? Я ось пішов, купив, при­ніс додому, приготував, з’їв, а ча­йові – у кишеню. Економія!

Я навіть вночі не сплю, все думаю, пригадую, порівнюю. І таке в голову стукає, що аж підскакую на ліжку. «Як я рані­ше не допетрав! Яким же дур­нем був!». Ці, вакцинуваті, вони завжди були, навіть у дитин­стві. Тим, кому стільки років, як мені, пам’ятають, мабуть, каз­ку про Мийдодіра. Був такий, на умивальник схожий, на кри­вих ногах. Вакцинуватий, як я тепер зрозумів, якщо таку зо­внішність прийняв. Пам’ятаєте? Як він на цих кривих ногах вихо­див «із маминої спальні». Я у ди­тинстві не міг зрозуміти, а що цей Мийдодір у маминій спальні робив, чому там шуміли і горла­ли. І тільки зараз зрозумів – тож він її до вакцинації примушував! А вона, нещасна, опиралася: «Він сам прийшов, не винувата я». Не хотіла колотися, чипува­тися, дітей сиротами залишати. Все це я своєму сусіду розпо­вів, розтлумачив. А той: «Бздури все це – про чипи через голку. Ось мій вуйко – зубний лікар. То він мені після півтора літра при­знався, що чипи через укол – це фігня. Він вже двадцять років у людей ці чипи вставляє. Але не через укол, а через пломбу під зуб. Ніхто і не здогадується. Піс­ля цього люди стають керова­ними. Роблять, що скажуть, со­вісті вже не мають, жадібними стають, б’ються між собою, об­ражають одне одного, хабарі несусвітні хапають, брешуть по­стійно...”.

Але менше з тим. Новий рік бо на підході. І у зв’язку з цим я відкрив новорічний закон. Пе­ревірив на собі – працює! Отож «Чим більше грошей ви витра­чаєте на новорічне свято, тим бідніше проживете в січні».

Можу ще декілька порад за­пропонувати. Я полюбляю по­ради людям давати. А потім на їхніх помилках вчитися. Отож від своєї щирої невакцинованої душі:

– Хочете розбагатіти восе­ни наступного року? Покладіть гривню в осінню куртку і забудь­те про неї.

– Щоб вас друзі не забули, не віддавайте борги.

– Відпустку треба проводи­ти, де «все включено», – у мами на селі.

– Стане зовсім погано – спі­вайте жалісні романси. Ваші фі­нанси будуть вам підспівувати.

– Зірки говорять, що у Рік Тигра буде чудова можливість схуднути. Разом з гаманцем.

– Якщо в новому році захоче­те піти наліво, не ходіть напра­во, бо наліво не встигнете.

– Якщо в хаті газ згас, уряд думає про вас.

– Горлайте – «Ура! Новий рік!» за п’ять хвилин до дванад­цятої, щоб сусіди померли від заздрості, що до вас Новий рік прийшов швидше.