Боїтеся змій? Просто не вмієте їх готувати!

Сімдесят змій — представники вужевих та полози — оселилися у фермерському господарстві «Західний Равлик», що у селі Солонці, неподалік Львова. Журналіст «ВЗ» першою побувала на першій в Україні зміїній фермі — досі тут не ступала нога журналіста.

У сонячний день ними аж ки­шить у спеціально створеному вольєрі. Змійки навіть позують. Наразі господарі — Ірина та Іван Юсь­кевичі — звикають до нових підопічних, які у них лише два місяці. Адже пово­дитися зі зміями непросто, цього тре­ба вчитися.

Юськевичам, які на своїй фермі вирощують равликів, змій подарува­ло українське господарство, яке ви­рощувало цих плазунів в екопарках. Ірина та Іван привезли плазунів у контейнерах, у відповідних мішечках. «Знайомство було страшним, — ді­литься враженнями Ірина. — Коли мі­шечок розв’язався, кубла почали ви­лізати. Їх дуже багато. І хоча вони не отруйні, але усе ж це змії».

Нещодавно фермерське госпо­дарство отримало усі необхідні до­кументи на них, а до того змії були на карантині. За цей час Держпродспо­живслужба Пустомитівського району, для якої, м’яко кажучи, це теж зовсім новий вид діяльності, познайомилася з новими вихованцями фермерського господарства. Що казати, Юськевичі першими стали на цю стежку не лише в області, а й в Україні загалом.

Скептики, дізнавшись, що Юськеви­чі хочуть, окрім равликів, розводити ще й змій, лише посміхалися. Але вони зна­ють Ірину… Це не та жінка, яка може по­говорити, а згодом передумати, вона не відступить. Отож, щойно випала нагода, рептилії з’явилися на фермі.

Більше з ними порається Ірина. Іван, як і у випадку з равликами, підтримав затію дружини. Та ж виходила зі суто практич­них міркувань. Зміїне м’ясо надзвичай­но корисне. Ірина ж свого часу перенесла важку гематологічну хворобу. Тоді один із найкращих лікарів області зміг постави­ти її на ноги. Саме тоді Ірині спала на дум­ку ідея з равликами, м’ясо яких, збагаче­не білком з амінокислотами, позитивно впливає на кровотворення.

Ця їжа корисна, до того ж допомагає правильно працювати серцево-судинній системі, помічна для виснаженого орга­нізму, бо містить надзвичайно широкий спектр амінокислот, білків, мікроелемен­тів, усі вітаміни групи В, А, Е і навіть Д. А зміїне м’ясо зміцнює імунітет, допомагає людям, хворим на туберкульоз. Чому б не скористатися?

Під час чергової поїздки до країн Азії тільки утвердилася у своєму намірі. Ірина зауважила, що там віддають перевагу їжі, багатій на білки, а не свинині чи курятині. «У тамтешньому раціоні — жуки, павуки, змії й інші подібні тварини. Щоб скушту­вати це, треба подолати психологічний поріг. Бо я їм усе, що рухається і не ру­хається. Для мене нема жодних проблем — аби воно було смачне. То я перепробу­вала всіх личинок, комах, шовкопрядів, саранчу та взагалі бозна-що. Помітила, що азіати масово не хворіють на онколо­гію. Бо у нас кожен другий українець пе­ребуває у групі ризику, а у них — один із двадцяти», — розповідає Ірина.

Вона переконана, що «правильна» їжа повинна бути і на столах українців, і по­ставила це собі за мету, розводячи таких незвичних для нашого регіону тварин чи молюсків.

Ще один аргумент Ірини на користь м’яса змій: ними харчувалися під час го­лоду. «Навіть мою бабусю з родиною, яка була заможною, розкуркулили. Люди по­трапили у скрутні умови, пухли з голоду, і не тільки слимаків їли, а й хробаків, личи­нок, щоб вижити. Просто у нас про це не прийнято говорити», — каже фермерка.

Перед тим, як взятися за чергову «ек­зотику», Ірина вивчає тему, багато читає. Для прикладу, дізналася, що французи, особливо світські дами, «сиділи» на так званій зміїній дієті. Таке харчування на­сичувало організм білками, завдяки його низькій калорійності француженки хизу­валися граціозними фігурами.

Ірина куштувала змій тричі — двічі у Таїланді та один раз у В’єтнамі. «Приготовлені у різних подачах — у супах і навіть на грилі, вони викликали у мене смакове задово­лення. Я взагалі полюбляю такі продукти, і для мене це смачно», — розповідає Ірина. У той же час чоловік Іван консервативніший у їжі. Він і равликів довго не пробував. Що­правда, зараз уже звик, але якщо дружина їла б равликів на сніданок, обід та вечерю, то він — тільки у вихідні. «Воно схоже на ку­рятину, але суттєво ніжніше і м’якіші волок­на. Це досить смачно. Крім того, надзви­чайно корисно», — каже Ірина.

Юськевичі розповідають, що наразі триматимуть змій на м’ясо. Далі на фер­мі планують розводити й отруйних пла­зунів. Якщо першу партію змій, — нео­труйних — фермери тримають неподалік свого помешкання, то отруйні житимуть поза обійстям.

Схожі зміїні ферми розвивають­ся в Узбекистані, Казахстані і на Дале­кому Сході. Цих плазунів там вирощу­ють не лише задля м’яса, а й для того, щоб отримати отруту для фармацевти­ки. Юськевичів же не лякає те, що нара­зі вони в Україні єдині. Пригадують, як починали розводити равликів, яких теж не було в раціоні українців. Але вже тоді фермери знали, що у нас звикнуть до цього екзотичного молюска.

Щодо змій, впевнені, що знайдуть­ся охочі поласувати їхнім м’ясом. Звіс­но, воно не стане масовим продуктом, а «їжею вихідного дня», тематичних фер­мерських гастротурів і вечірок. Адже в Україні є люди, які спеціально подорожу­ють світом, аби відкрити для себе екзо­тичні смаколики.

Тому Юськевичі не мають наміру зу­пинятися на равликах і зміях. Планують також вирощувати жаб, а у перспективі, можливо, і ферму саранчі запустять.

Ірина вже пробувала готувати м’ясо змій і розповідає про те, які тут є нюанси. Насамперед треба бути гурманом, тон­ко відчувати смак. М’ясо має специфіч­ний запах, не особливо приємний, який усувають відповідними маринадами. До­бре підходять тут імбир, лимон. Юське­вичі привозять різні трави, спеції зі сво­їх далеких подорожей.

«Змію вимочують у молоці одну-дві доби, аби м’ясо набрало ще ніжніших но­ток, — діляться рецептом Юськевичі. — Воно прекрасно поєднується зі соєвим соусом, сіллю, паприкою. Натираємо, маринуємо, а далі її можна чи протушку­вати, чи в суп додати, чи без проблем на­віть стейк зробити. Зміїне м’ясо часто на грилі робиться».

Страва зі змії буде дорогою — орієн­товно 3−4 тис. грн за порцію. Однією змі­ючкою можна нагодувати трьох людей. Бо це таки делікатес, ним не наїдаються, як варениками.

Змії ростуть три роки до «їстівного стану». Їх добірно годують: свіжим маль­ком з рибних господарств (змія не їстиме несвіжого), перепелиними яйцями. Кож­на змійка за тиждень з’їдає щонайменше одну рибку, одне перепелине яйце, випи­ває 30 грамів молока. Молоко теж п’ють фермерське, магазинного не хочуть.

Ірина не сподівається, що в Украї­ні масово розводитимуть плазунів, як це сталося з равликами. Лише Юськевичі навчили 800 людей з цілої України, навіть зі Станиці Луганської приїжджали. Але, попри це, наступного року на фермі ма­ють намір спорудити суттєво більші во­льєри для вужів і полозів.

Зараз у змій відбувається період за­пліднення, у липні-серпні вони відклада­тимуть яйця. Кожна зміючка може народи­ти орієнтовно до 10 яєчок. Далі протягом 3−4 тижнів з яєчка вилупляться дітки. Орі­єнтовно в листопаді змії впадають у спляч­ку. Але це — у природних умовах. Однак якщо їм забезпечити проживання у примі­щеннях, де тепло, то вони взагалі не спа­тимуть. Юськевичі ж «вкладатимуть» змій у сплячку разом із равликами…

Фото авторки

с. Солонка Пустомитівського району