«Люди самі побачили несправедливість у тому, що одні кладуть гроші на тацу, а інші — ні...»

Списки боржників церкви Покрови Пресвятої Богородиці, що у Новому Селі Жовківського району, що “прикрасили” храм, шокували. У таке, відверто кажучи, навіть важко повірити. При вході до церкви вивісили папірці, на яких надруковані прізвища парафіян і проставлено відповідні суми, які, як з’ясувалося, новосільці сплачують щомісяця. У цьому списку є окрема графа, в якій прописано борги окремих родин за попередній, 2015 рік.

Зі списків стає зрозуміло, що один парафіянин цієї православної церкви Київського патріархату раз на місяць має сплатити церкві 15 гривень. Якщо родина складається з п’яти-шести осіб, то сума відповідно збільшується у стільки ж разів.

Щоб з’ясувати, хто дав “команду” вивішувати такі списки і з якою метою, журналіст “ВЗ” провела власне розслідування.

Я зателефонувала секретарю-референту Львівської єпархії УАПЦ отцю Руслану Матвієнку, аби почути його думку з приводу обов’язкових платежів, які запровадили у церкві у Новому Селі. Отець Руслан Матвієнко сказав, що про цей випадок знає. “Ви зрозумійте, церковний комітет, який є при кожному храмі, з пожертв виділяє і священику на зарплату, і на інші потреби”. А отця Івана Баранича охарактеризував як чесного і добропорядного слугу Церкви.

Тоді за поясненням я звернулася до отця Івана Баранича.

— Кожна церква існує за рахунок пожертв, - сказав журналісту “ВЗ” отець Іван. - Ми ж не за кордоном живемо, де всі храми на утриманні держави. З пожертв парафіян формується зарплата священику, усі видатки, у тому числі й на ремонтні роботи і комунальні послуги. Громада села має церковний статут, який затверджується на державному рівні. У статуті прописано, що громада має право формувати фінансовий дохід у такий спосіб, що не суперечить чинному законодавству. Колись у нас щонеділі і на свята ходили з тацою. Якщо хтось не кидав, ніхто не вимагав. Наші люди самі побачили у цьому несправедливість, мовляв, чому одні ходять щонеділі і кладуть на тацу гроші, а інші — лише на великі свята. Громада вирішила на зборах, щоб збирати з кожної людини 15 гривень на місяць. Усі фінанси контролює церковний комітет — прихід, розхід, видатки... Кожна копійка має бути прозвітована. Тому й з’явився такий список — ті здали і ті, тим, хто не здав, написали борг. Але, повірте, ніхто у боржника не вимагає примусово повернути ці гроші!

- А що це за цифра прозвучала, що людина за похорон має заплатити дві тисячі гривень?

- Людина, яка жила за межа­ми села, скажімо, у Львові і її рідні вирішили поховати на нашому кладовищі, за рішенням церковного комітету, має заплатити дві тисячі. Кладовище треба комусь обробляти — косити, зносити траву, підправляти... Для цієї роботи треба наймати людей і за це їм платити. Тому для “іногородніх” і встановили таку суму. Але хто зовсім не має грошей, бо у Львові за поховання треба викласти суму, що в чотири рази перевищує цю, ми все одно поховаємо.

Я у цьому храмі служу з 1989 року. Дякую Богові, що заслужив собі у парафіян авторитет і повагу.

- Щоб уникнути цього скандалу, може, треба було не дати дозволу на вивішування отих списків?

- У нас є так: комітет збирається, проводить ревізію грошей, переглядає хід коштів. А як тоді робити, щоб інші парафіяни бачили, куди йдуть гроші? Те, що такий список на церкві з’явився, — то воля громади. Ми не ховаємо нічого від людей, кожна їхня копійка висвітлена, люди бачать, що ані священик, ані касир не є злодіями. Ви би приїхали до мене додому і подивилися, як я живу і на якій машині їжджу. Ані хоромів не нажив, ані маєтків. Та й зі здоров’ям не все гаразд. От треба йти на операцію, а грошей не вистачає...

З приводу інциденту, що стався у Новому Селі, я зателефонувала голові Надичівської сільської ради Жовківського району Ользі Драган.

- Я особисто у цьому не вбачаю нічого поганого. Це не зовсім список боржників, що вивішений на церкві, а список жертводавців. Скільки себе пам’ятаю, у нас завжди так було. І в кожній церкві таке є — громада збирає роші, а церковний комітет фіксує кожну копійку. Ніхто ж ні від кого нічого не вимагає. А про отця Івана можу сказати тільки гарні слова — добра і порядна людина.

Фото «Варта-1»