«Прокинувся у наметі, в якому не було жодного сухого місця...»

З репортажів “ВЗ” читачі мали змогу дізнатись про найважливіші літні фестивалі просто неба. З верхівки тустанських скель журналісти спостерігали за середньовічними боями, на “Заході” слухали легенд світового року, під стінами Свірзького замку бачили відродження американського фестивалю “Вудсток”. Настав час знайомства з “Республікою”, що минулими вихідними відгриміла у Кам'янці-Подільському. Тисячі молоді з цілої України і ближнього закордоння з'їхались до древнього міста, аби завершити сезон відкритих опен-ейрів. На заваді не стала навіть холодна осіння злива...

Замість телевізора - квиток

П'ятничний потяг зі Львова до Хмельницького вирушає о пів на одинадцяту ранку. На вокзалі важко не помітити десятки людей з туристичними рюкзаками за плечима, з казанами і наметами в руках. Жартують, настрій піднесений — вже за кілька годин вони почують улюблені гурти, втечуть від остогидлої щоденної рутини. Після чотирьох годин їзди крокуємо на хмельницький автовокзал — звідси курсують автобуси до Кам'янця-Подільського. Дорога важка і довга. Водій, намагаючись об'їхати яму, втрапляє в іншу. І так дві години...

На територію фестивалю потрапляю близько шостої. “Республіка” традиційно проводиться під мурами Кам'янець-Подільської фортеці ХІV століття. На ювілейному фестивалі (цьогоріч святкує 5-річчя) — яблуку ніде впасти. Ліворуч від входу на фестиваль, просто на узбіччі дороги, впадає у вічі з десяток телевізорів. Хтось викинув? “Хочемо, аби люди цікавились мистецтвом, слухали музику, читали книги і більше спілкувались, а не зомбували себе телебаченням, - пояснює волонтер, що стоїть поруч. - Акція “Здай телевізор — отримай квиток” вже традиційна для “Республіки”. Ті, хто не має змоги придбати перепустку за 300 гривень, можуть просто принести свій “ящик”. Росіяни, до прикладу, майже одностайно довіряють тому, що кажуть дядьки з екрана, і ми бачимо до яких трагічних наслідків це призводить. Тому й організували таку акцію”.

Десь здалеку долинають звуки зі сцени. Спізнився. Почути львівський колектив Piano не вдасться — виступили ще годину тому. Купую перепустку у наметове містечко і з острахом вглядаюсь у небо, вкрите сірими хмарами. Рюкзак легкий, речей мінімум. Піде дощ — шукатиму прихистку у місті...

А сек'юриті - ввічливі

Наметове містечко заповнене вщерть. Відвідувачів набагато більше, ніж минулого року. З нотками ностальгії пригадую “Республіку-2014” — сонце пекло, наче у липні. Високо засовую замок осінньої куртки і йду до головної сцени. Тут вже “запалюють” публіку київські стоунер-рокери з гурту Stoned Jesus. Колектив на чолі з Ігорем Сидоренком заслужено називають одним з флагманів сучасної української важкої сцени. Музиканти виступають у Європі, тішать прихильників новим матеріалом.

Ювілейна “Республіка” розрослась новими локаціями. Сцена Art DVIR розташувалась на фортечній стіні (терасі). Сюди приходять ті, хто втомився від галасу. Можна перепочити на солом'яних сидіннях, насолодитись спокійною акустичною музикою. На сцені — тендітна чернівчанка DaKooka. Незрівнянний вокал Катерини Єременко (справжнє ім'я виконавиці) доповнює глибокі поетичні тексти. Слухачі аплодисментів не шкодують.

Повертаюсь на головну сцену, аби не пропустити виступ хедлайнера (найбільш очікуваного виконавця) першого фестивального дня — київського етно-гурту “ДахаБраха”. Охорона, що зустрічає на конт­рольно-пропускних пунктах перед сценами, на диво, привітна. Кремезні хлопці дякують і перепрошують. Сек'юриті з інших фестивалів можуть брати приклад. “ДахаБраха” виходить на сцену без запізнень. Це найвідоміший український колектив за кордоном. Гурт постійно запрошують на масштабні фестивалі, а сольні концерти збирають повні зали. Не розчарували музиканти і українських прихильників. Публіка тепло сприймала кожну композицію.

Втомлений насиченим на емоції днем повертаюсь у наметове містечко. Життя тут анітрохи не стихає. Вогнища тріскотять до світанку, лунають легкі гітарні мелодії, чути спів і сміх. Прокидаюсь близько десятої. У стінки намету тріскотить рясний ранковий дощ. Обмацую речі і спальний мішок. Дякувати Богу, сухо...

Водні процедури та «суп дружби»

Дощ лив і лив. У небесній канцелярії на воду не скупились. Не знаю, скільки за ці вихідні вторгували кам'янецькі продавці дощовиків та клейонки, але, впевнений, не мало. Люди масово ринули в місто у пошуках необхідних аксесуарів. Вже по обіді потроху почало стихати. Щасливцям вдалось розпалити вогнище і висушити мокре взуття. Дехто взявся за приготування супу. Охочих скуштувати гарячу страву тут же виявилось чимало. Нікому не відмовляють. На фестивалі панує родинна атмосфера. До Кам'янця-Подільського з'їжджається молодь з усіх регіонів. Найбільше — з центральних областей. Зустрічав одеситів і харків'ян. З-за кордону приїжджають поляки і білоруси. Останніх найбільше — на фестивалі виступають їхні співвітчизники з гурту Brutto.

Дощ посилився, коли почались концерти. На виступі вищезгаданих білоруських рокерів лило як з відра - молодь не зважала. Шалені танці, слеми, оплески і виклики “на біс” не припинялись. Майданчик перед головною сценою перетворився на суцільну калюжу. Багнюка часом долітала у прес-піт, вимазуючи організаторів і журналістів. Енергія і тепло від промоклої до нитки публіки вражали музикантів — ті віддавались на сцені сповна.

Після запального виступу київського колективу ONUKA у нічних сутінках шукаю свій намет. Осіння злива таки знайшла у ньому ахіллесову п'яту — один бік почав протікати. А край “спальника” взагалі можна викручувати. Швидко збираюсь і йду у нічне місто в пошуках “даху”. Радію, пригадавши, що у телефоні є номер місцевого хостела...

Третій фестивальний день вирішив пропустити — синоптики тепла не обіцяли. На хмельницькому вокзалі переконався, що накивати п'ятами вирішив не я один. Одна з компаній слухає з телефону треки гурту “Бумбокс”, сьогоднішніх хедлайнерів. “Жаль, що пропускаємо виступ, адже саме заради “Бумбоксу” і їхали до Кам'янця-Подільського, - з сумом зазначає тернополянин Назар Хомницький. - Але коли прокинувся у палатці, в якій не було жодного сухого місця, так і крикнув пацанам — валимо звідси!”.

Фото автора і Марії МАРКОВСЬКОЇ Хмельницька область