Українознавчі дисципліни треба зберегти

Схоже, сполох громадськості щодо гуманітарних новацій Міністерства освіти таки дав результати. Нагадаємо, йшлося про те, що у технічних вузах могла зникнути низка суспільно-гуманітарних дисциплін — історія України, українська мова, філософія тощо. Тепер же Міносвіти готує новий наказ, який вирішить проблему зникнення гуманітарних дисциплін з програм вузів, повідомив міністр освіти Сергій Квіт. Як сказав міністр на брифінгу, наказ міститиме “необхідні рекомендації автономним університетам про збереження обов’язкового викладання історії, філософії, історії української культури і низки інших дисциплін”.

«Ми усвідомлюємо необхідність збереження викладання філософських, історичних та в цілому українознавчих дисциплін у вищій освіті... Кількість годин буде не зменшуватися, а збільшуватися», — пояснив міністр освіти та науки.

“Потрібно знайти години на філософію, історію України, — розповів “ВЗ” ректор Національного лісотехнічного університету України Юрій Туниця. — Ці предмети потрібні для загального розвитку інтелектуальних здібностей студентів. Є думки, що для загального розвитку студентів технічних спеціальностей гуманітарних дисциплін і в школі вистачає. Та я з цим не погоджую­ся”.

“Гуманітарні дисципліни, звичайно, потрібні. Однак вони не повинні забирати години у профільних предметів, — пояснив “ВЗ” директор Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології НУ “Львівська політехніка”?Микола Микийчук. — Водночас питання формування гармонійної особистості є важливим. Без гуманітарних предметів не обійтися”.

За словами директора Інституту, потрібно підвищувати якість кожного заняття. Це й інтерактивність лекцій (використання новітніх технологій), і використання віртуального навчального середовища, і, звичайно, мотивування до самостійної роботи.

“Коли кажуть, що у вузах Заходу немає обов’язкових предметів гуманітарного циклу, чомусь забувають, що там величезну кількість дисциплін студенти вибирають самостійно, — розповів “ВЗ” декан історичного факультету ЛНУ імені Івана Франка Роман Шуст. — Ми ж нині перебуваємо у такому собі перехідному періоді, тож не знаю, чи варто рівнятися на той досвід”.

“Гуманітарні дисципліни студенти повинні обирати, — переконаний минулорічний переможець Міжнародної олімпіади з хімії, студент хімічного факультету ЛНУ імені Івана Франка Олег Гордійчук. — Потрібно відвести певну кількість годин, яку студент має прослухати. А далі він обиратиме зі списку предметів, що саме хоче вивчати, — історію, світове мистецтво, музичну культуру... І це має диктувати не міністерство, не вуз. Це має бути вибір студента. Це б покращило і якість викладання, і успішність, оскільки студенти самі будуть зацікавлені у вивченні вибраних предметів”.

Думка з приводу

Іван ПАТРИЛЯК,

декан історичного факультету

Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член Вченої ради Центру

досліджень визвольного руху, доктор історичних наук

В умовах окупації та інформаційної війни з боку Росії скорочення викладання історії у вишах загрожує національній безпеці України. Самоліквідація викладання історії України відверто сприяє агресорові у його намірах розколоти українську державу, відмовити українцям у праві називатися окремим народом.

Скасування вивчення історії України на непрофільних факультетах вузів обернеться, без перебільшення, націо­нальною катастрофою. Це сприятиме розквіту серед молоді ідей «русского мира», поширенню пропаганди сепаратистських рухів у різних куточках держави та поступово руйнуватиме почуття національної ідентичності.

Нині історія України, яку читають на непрофільних факультетах, — не елементарна навчальна дисципліна, а джерело формування історичної свідомості студентської молоді. Це потужна зброя у боротьбі з російською історичною пропагандою, незамінний інструмент у процесі становлення громадянської свідомості, а відтак — вагомий складник національної безпеки. Аргумент про «дублювання шкільного і вузівського курсів історії України» є відірваним від реальності, адже в окремих регіонах України вітчизняна історія, на жаль, подається школярам у, м’яко кажучи, деформованому вигляді. Для багатьох молодих людей, які приїжджають на навчання до вищих шкіл, приміром, Києва, Львова чи Дніпропетровська, курси з історії України стають справжнім одкровенням, спонукають до позитивних світоглядних змін, формують у них відчуття причетності до єдиного українського державного простору.