«Софійка запитує, коли тато прокинеться...»
Юлія Гулюк після загибелі чоловіка у зоні АТО залишилася сама з трьома дітьми
Сергію Гулюку було 32. Він — прикордонник. Загинув 31 липня. Разом з товаришами потрапив в оточення терористів. Їх обстріляли «Градом» з території Росії, коли вони захищали українські кордони. У Сергія залишилося троє дітей: 12-річний Дмитро, семирічний Максим і чотирирічна Софійка. Журналіст «ВЗ» поспілкувалася з дружиною героя — Юлією Гулюк.
Юлі — 30 років. Вона працює поштаркою. Родина мешкає у Луцьку. Сергій родом з Рівненщини. Через три дні після загибелі його тіло привезли у батьківське село, де поховали з почестями.
«30 липня вони вирвалися з оточення, — розповідає про обставини загибелі чоловіка Юля.
— О десятій вечора він зателефонував, такий радісний. Командир їм сказав, що вони вдруге народилися. Розповів, що вони їдуть на іншу заставу. Сказав, щоб не хвилювалася, він передзвонить. Коли вони переїжджали, їх почали бомбити. Він сховався за бетонною плитою. Снаряд розколов плиту, йому одразу знесло півголови»... Уся екіпіровка у прикордонників, за словами жінки, була. Чоловік їй навіть показував бронежилет, рукавиці. Та від «Градів» вона не врятує...
Прошу розповісти про історію їхнього знайомства. Їй було 17, йому — 19. «Ми познайомилися на змаганнях у Луцьку, — каже жінка. — Він займався самбо і дзюдо. Я також займалася дзюдо. Підійшов, попросив телефон.Тоді ще мобільних не було, тож обмінялися номерами домашніх телефонів. Наступного дня зустрілися».
Пара зустрічалася рік. Юлі подобався Сергій — не пив, не курив, займався спортом. Коли йому вручали якісь сувеніри на змаганнях, казав, що виграв їх для Юлі...
Жінка каже, її чоловік був гарним батьком. «У футбол з хлопцями грав. Софійка тільки і чекала, коли він прийде з роботи, — плаче Юля. — Хто його що не попросить, завжди допомагав...».
...Софійка — татова доця. Коли бачила Сергія, вилазила йому на руки, обціловувала, щось розказувала, щебетушка. А нещодавно питає: «Мамо, а коли тато прокинеться? Я вже скучила...» Не усвідомлює, що тато не повернеться. Коли на похорон товариші Сергія принесли його фото, Софійка підійшла, обійняла знімок і щось йому шепотіла.
Старший син, за словами Юлі, тримає все у собі. Не показує, як йому боляче. Старається маму підтримати. Доглядає за молодшим братом і сестричкою. Уся Сергієва родина живе на Рівненщині. Тож дивитися за малими, якщо Юля на роботі, нікому. «Розумію, що мушу жити далі, — зітхає вдова. — Але важко. Втратила найдорожче».
Жінка разом з дітьми тулиться в одній кімнаті. Наразі жодної матеріальної допомоги вона не отримала (всі папери оформлюються). Зарплата у поштарів — невелика (оклад — 1600 грн.), якщо відняти податки, виходить ще менше.
