На згадку про себе залишили... дві шапки

У соціальній мережі «Вконтакте» оголошення: «Увага! Розшук. Уляна Піпшовська, 13 років.

Зріст — близько 1 м 68 см. Блондинка. Ввечері 13.02.2014 р. пішла з дому о 18.00 гуляти з собакою і... не повернулася. Останній раз її бачили в районі вул. Симоненка 15.02. 2014 р. разом з подружкою Софією». Восьмикласниці Уляна і Софія зникли перед Днем святого Валентина. Доля обох залишається невідомою. Журналіст «ВЗ» дізнавалася подробиці цієї справи.

Мама Уляни розмовляти зі мною категорично відмовилася (родина живе у Пустомитах). Натомість Софійчина мама, пані Наталя, дещо розповіла. Дівчатка навчаю­ться у школі-гімназії ім. В. Симоненка. Подружки-нерозлийвода. «Дочка не раз казала: «Ти мене не любиш, мало приділяєш уваги», — розповідає пані Наталя. — Я працюю листоношею. Ввечері приходжу втомлена. І справді, не завжди є сили з дитиною поговорити. Минула четверта доба, як вона зникла, не знаю, що думати».

Пані Наталя каже, говорила Софія і про самогубство... З чоловіком жінка розлучена. «Чула дитячі розмови про кохання Уляни до однокласника. Хлопчика звати Любомир. Уляна хотіла з ним зустрічатися, але Софія ніби її весь час заспокоювала: «Він з тобою не буде зустрічатися». Дочка старалася їх помирити». Так виглядає, що йдеться про нерозділене кохання... «Софія не любила усі ці соціальні мережі, — каже мама. — Можливо, я і справді їй мало приділяла уваги». Зая­ву про зникнення дочки пані Наталя написала до Франківського райвідділу міліції.

Аби дізнатися більше про дівчат, йду у школу, що на вул. Симоненка. Охоронець на вході записує мене у журнал. Запитую його, чи знає щось про зниклих учениць. «Знаю», — відповідає тихо. Поруч стоїть хлопець, каже, що також чув про цей випадок. Однак подробиці йому невідомі. «Хіба школа у цьому винна? — запитує мене охоронець. — Дівчата зникли ввечері».

Директор НВК ім. В. Симоненка Ярослава Скоропад каже: «Не вважаю їх зник­лими. Дівчат бачили у нашому мікрорайоні у суботу. Вони купували мандарини у магазині. Напевно, десь знайшли місце, у якому переховуються. Хоча спочатку ми подумали про викрадення». Ярослава Миколаївна розповідає, Уляна з цілком благополучної сім’ї. Мама — реабілітолог, тато тимчасово не працює.

До школи дівчинка перевелася два роки тому з Пустомитів. Софія — з більш проблемної сім’ї. Батьки розлучені. Мама не може знайти з нею спільної мови. На мої розпитування про нерозділене кохання пані директорка відповідає: «Говорити про кохання у чотирнадцять років — смішно»...

У п’ятницю батьки їздили по усіх дискотеках, в «Ашан»... У пошуках задіяні усі родичі та знайомі. Ні слуху ні духу. Розпитую про зниклих подружок у класного керівника. Наталя Роговець розповідає, діти як діти. Часом могли дозволити собі прогулювати заняття. Наприклад, не прийти на перший урок. Обидві вчилися добре (середній бал — 8,6). Були душею класу. Хіба що у восьмому класі успішність у них дещо знизилась. Причина — підлітковий вік... Про кохання Уляни класний керівник дізналася тільки тепер. «Думаю, це перше дитяче захоплення, — каже вона. — Хлопчик мені пояснив, що відштовхнув Уляну. Але це було давніше, минулого року».

Про те, що дівчата вирішили піти з дому, знала лише одна їхня подружка. Марта розповіла, дівчата залишили їй на згадку... шапки. У той день, коли їх бачила востаннє, стала свідком частини розмови утікачок з якимось чоловіком, років 30-35. Cтояли на вулиці, курили, говорили про якийсь офіс, де можна було б переночувати. На зв’язок зниклі виходили двічі. Одного разу телефонували Любомиру, питали, чи не знає він, де можна переночувати. Ще один раз дзвонили Марті. Сказали, що уже на вокзалі. Їдуть на Луцьк... Пояснювали причину свого вчинку. Мовляв, у сім’ї їм бракує любові.

Дзвінки міліціонери зафіксували: один з них пролунав з вул.В.Великого, інший — від «Скрині», що на Привокзальній. Міліціянти перевірили усі маршрутки, що їдуть на Луцьк (поїздів у цьому напрямку немає). На контакт з батьками ні Уляна, ні Софія не виходили жодного разу. Радіозв’язку з мобільними дівчат немає.

«У них достатньо грошей, — каже Ярослава Скоропад. — Софія забрала з дому близько 2 тисяч грн. Уляна теж прихопила гроші. У п’ятницю зранку, коли мама пішла на роботу, Софія приходила додому за штанами. У той час їх уже шукала міліція»... Проте, коли я зателефонувала до пані Наталі, вона спростувала інформацію, що її дочка забрала з дому гроші.

Шкільний психолог Наталя Павлова каже, що мала запит перевірити емоційний стан лише Софії. Про Уляну нічого не може сказати. «Софійка говорила, що вдома їй мало приділяють уваги, що вона нікому не потрібна. У школі у неї все добре, але у житті вона почувається самотньою. Казала, що живе тільки з дідусем. Контакту між мамою і дитиною не було».

«Людина, яка хоче вчинити самогубство, мобільні телефони не відключає, — веде далі психолог. — Телефони в обох дівчат на момент зникнення були включені. У мене була версія, що вони просто переховуються. Коли дівчата знайдуться, батьки мають налагоджувати стосунки зі своїми дітьми. Головне, аби вони не боялися і повернулися».

Коментар для «ВЗ»

Христина РЕШЕТИЛО, психолог

Перш за все потрібно проаналізувати, чому дівчата пішли на такий крок. Якої мети вони хотіли досягнути, чого конкретно хотіли добитися. Орієнтовна відповідь на ці питання дасть можливість рухатися далі. Підлітковий вік дуже складний. Діти мають чимало захоплень, але й можуть вдаватися до крайнощів. Заради того, хто їм подобається, готові на все. Коли стикаються з нерозумінням, їх це ще більше пригнічує...