Передплата 2024 ВЗ

Тетяна Орленко: «У театр прийшла в кирзаках»

Акторці Львівського ТЮГу виповнилося 90 років

Заслужена артистка України, акторка Львівського ТЮГу Тетяна Орленко (на фото) 25 листопада святкує 90 років. На долю цієї жінки випали тяжкі роки війни, проте вона втілила у життя дитячу мрію й стала артисткою. Працювала з режисерами Сергієм Данченком, Володимиром Скляренком, Володимиром Опанасенком, Романом Віктюком... Про театральні будні, акторські таємниці та улюблені ролі Тетяна Орленко згадувала разом з “ВЗ”.

Як і всі дівчатка, в дитинстві Таня Авдєєва мріяла стати артисткою, але не дуже у це вірилось — у містечко Калуш на Франківщині ввірвалася Друга світова війна. Сім’ю Авдєєвих з п’ятьма дітьми евакуювали на другий її день — перевезли у Сталінградську область. У вісімнадцять років Таня пішла на фронт зв’язковою, а 1945 рік зустрічала вже у Львові. “Ще будучи в армії, вирішила іти в театр, — розповідає Тетяна Іванівна. — Дізналася про набір у студію при Театрі Заньковецької, подала заяву. Наближався день екзаменів. Вивчила поему, вирішила, яку українську пісню співатиму..., а одягти на прослуховування не було чого. Комісія на чолі з народним артистом Борисом Романицьким була шокована, коли побачила мене на екзамені у кирзових чоботях і військовій формі. Борис Васильович миттю покликав костюмерку: “Одягніть дівчину в сукню і туфлі”, — попросив. Коли взула туфлі, зрозуміла, що після трьох років кирзаків розівчилась ходити на підборах. Про танці й мови не було! Одне слово, я була переконана, що екзамени провалені. Проте через тиждень отримала красиву листівку, де було написано, що мене зараховано в театральну студію”.

“Після вступу на навчання мене демобілізували, як і всім дівчатам, на прощання видали трохи одягу. Мені дісталися пальто і два плаття, але військову форму носила ще довго — 150 рублів стипендії не вистачало ні на що”. На другому курсі Тетяна Іванівна зіграла свою першу роль, яку запам’ятала на все життя. “Студенткою отримала малесеньку роль у п’єсі “Історія одного подвигу”. Хвилювалась шалено, хоча мала всього одну репліку: “Будь ласка”. Грала кельнерку, яка подає німцям наїдки. На грим прийшла за дві години, руки трусилися так, що думала, перекину тацю просто на німців”, — сміється пані Тетяна.

Тетяна Орленко — так тепер звали молоду артистку Львівського театру юного глядача — віддала ТЮГу 36 років. За цей час зіграла понад 100 ролей у спектаклях. Її знають як Христину з “Наймички” Тобілевича, Констанцію з “Трьох мушкетерів” Дюма, Марисю з “Мартина Борулі”... Та найбільше запам’ятав глядач Тетяну Орленко як Секлету Лимариху зі спектаклю “За двома зайцями”. Цю роль Тетяна Іванівна зіграла 300 разів.

Пані Тетяна належить до тих артистів, що на сцені перетворюються у фатальних красунь з палаючим поглядом. Осину талію акторка зберігала навіть у 50 років. До ювілею, з усмішкою згадує жінка, цілий місяць на дієті сиділа. Зате у блискучій сукні до підлоги виглядала на 50-річчя, як голлівудська зірка. Навіть зараз, напередодні святкування 90-ї річниці, Тетяна Іванівна дуже жвава, миловидна, весела жінка. Єдине, на що нарікає акторка, — пригадувати знамениті ролі стало все важче. А колись вивчала 57 сторінок друкованого тексту напам’ять! Якщо на сцені траплявся конфуз і хтось з партнерів забував текст, інший йому тихенько підказував або пропускав репліку й вів розмову далі.

“За прихильниками заглядати часу не було, — каже Тетяна Іванівна. — Та й не належала я до тих, за ким глядачі бігають. На сцені вії приклеять, коси дочеплять, то я й красуня, а в житті — звичайна жінка. От у кого було море прихильниць — це у Роми Віктюка. Красень був такий, що під дверима театру на нього чатували. Ми з Віктюком грали у п’єсі “Я тебе знайду” матір і сина. Якось підходить до мене Жанна Тугай і каже: “Невже Рома справді до жінок нічого не відчуває? Треба перевірити”. Оце ми з ним фліртували-жартували, а він і справді не реагує”.

У 1971 році Тетяна Орленко отримала звання заслуженої, свою останню роль акторка зіграла у 1988 році. Востаннє вийшла на сцену у виставі “За двома зайцями” у Волгограді перед ветеранами Сталінградської битви. “Досі у мене в вухах оплески з того дня... Мого останнього дня на сцені”, — каже акторка.