Хаскі настільки миролюбні, що... злодія ще й оближуть!

З професійним спортсменом-легкоатлетом Андрієм Хрусем і його чотирилапим другом — хаскі Фраєм — ми зустрілись у Парку культури. Підіймаючись сходами від фонтана, спочатку побачила білі вушка, що виглядали з-над зелені, потім мордочку, а згодом і цілого собаку, який вовтузився на траві. Звернула увагу на його гарну густу шерсть і … різнокольорові очі — одне голубе, друге — каре. Біля собаки сидів хлопець, збоку лежав рюкзак.

Сибірські ХАСКІ — давня порода, їй близько трьох тисяч років. Ці собаки подібні на вовків і на лайок. Енергійні, не можуть секунди всидіти на місці, їм би кудись бігти, впрягатись у сани. Хаскі вважаються нащадками їздових собак, яких для власних потреб розводили чукчі. Тоді чотирилапі перевозили на санях вантажі, маневруючи по снігах.

У XX ст. з Сибіру хаскі перекочували у Північну Америку; там стали улюбленцями місцевих жителів. У 1930 році цю породу офіційно визнали у цій країні.

І досі ці вовкоподібні, проте дуже миролюбні чотирилапі створіння не втратили популярності. Побачивши біло-сірого красеня Фрая з одним голубим і другим карим оком, я ледь втрималась, аби його не погладити. Але далася взнаки моя боязнь великих собак. Андрій розповів, що цуценята хаскі настільки гарні, що нагадують м’які іграшки.

«Ви далеко не перша запитуєте, чому у Фрая різного кольору очі, — каже Андрій Хрусь. — Буває, гуляю з ним, люди підходять, питають, чи не впливає така різноколірність на його зір. Фотографуються з ним, просять погладити. А він, як назло, перед об’єктивом ховає очі...».

“Різнокольорові очі — це не «брак», не аномалія, а стандарт для породи хаскі, — переконує Андрій. — У виводку з 6-8 особин можуть народитися двоє цуценят з різними очима. Коли я замовив собі хаскі ще до його народження (за цією породою стають у чергу), наче зіграв у лотерею: не знав, які будуть очі у цуценяти — голубі, карі чи двоколірні. Протягом двох тижнів після народження їхні очі вкриті плівкою».

Сибірського хаскі плутають з лайкою. Їх можна розрізнити за формою мордочки і хвоста: у побратимів Фрая хвіст прямий, у лайок — двічі скручений у бублик; також хаскі крупніші. До того ж у лайок не буває таких чудових голубих очей, а тим паче — двоколірних, як у хаскі.

«Хаскі не кусають людей, вони не знають що таке охороняти будинок чи захищати хазяїна від нападників, — розповідає Андрій. — Злодія з приязні ще й оближуть... Собаки цієї породи — компаньйони у спорті. Беруть участь у змаганнях в упряжках, з канікросу (біг з собакою), байкджорингу (їзда на велосипеді з собакою попереду), скіджорингу (лижі з собакою)».

Фрай будить хазяїна щоранку о пів на шосту (лапкою чи скавучить), аби спортсмен йшов бігати. Так разом з собакою хлопець бігає п’ять разів на тиждень у будь-яку погоду. «Якщо хочете зранку бігати і вам ліньки вставати, заведіть хаскі, — радить Андрій. Інколи Фрай на ходу волочить за собою колесо. Це потрібне йому навантаження.

«Попри те, що хаскі мають красиву шерсть і веселий характер (самотнім людям хаскі не дасть сумувати), майбутнім власникам собак цієї породи треба бути готовими до безладу в домі, обгризених шпалер, стін, зіпсованого взуття. З хаскі ремонту не оминути...», — ділиться досвідом Андрій.