Професійні колядники з мішком з-під картоплі

Студент 5-го курсу Львівської політехніки Євген Щегольський вчиться на факультеті електромеханіки, співає з «Дудариком», обожнює фотографувати, а на Різдво — колядувати.

—Ідея СТВОРЕННЯ своєрідного ансамблю колядників у нас з’явилась три роки тому, — розповідає кореспондентові “ВЗ” Євген Щегольський. — В «Дударику» є хороша традиція — збиратися групками і ходити вітати людей з Різдвом. От ми і взяли приклад з наших старших товаришів. Колядуємо гуртом семеро.

— Мій творчий шлях у «Дударику» розпочався кумедно, — розповідає студент. — У шість років мама відвела мене до стоматолога. Поруч була ще одна тітонька з сином, який співав у цій хоровій капелі. Я так голосисто кричав, що вона порадила мені спробувати свої сили там.

«Намагаємось бути непередбачуваними, щоб люди не сумували, — ділиться Євген. — Кілька жвавих колядок, кілька повільних, одна чи дві народні, щоб люди підспівували. Здебільшого співаємо не знані широкому колу колядки, складні і мелодійні або ж перероблені». В середньому хлопці готують 4-5 колядок і три мають про запас.

Є молодь, яка у Різдвяних святах вбачає тільки привід заробити, співає абияк. «До такого явища ставлюся вкрай негативно, — каже хлопець. — У кожного є хист до чогось, і не варто шукати легкої наживи, ба більше — в такий час». Юних «дудариків» нагороджують зазвичай не грошима, а пампухами. Студенти колядують з величезним мішком з-під картоплі. Кажуть, до кінця кожного дня у ньому опиняються і кавалок ковбаси, і пампушки з вишнями, тож голодними не залишаються. Окрім хлопців з «Дударика», колядувати ходять багато звичайних, непрофесійних колядників. То вони беруть зазвичай гроші, а не харчі, і за весь період Різдвяних свят заробляють близько 300 гривень на кожного. Якщо постаратись і намагатися обійти за день не 10 домівок, а, скажімо, 20 чи більше, можна заробити і півтисячі гривень.