Ніно КАТАМАДЗЕ: «Львове, кохаю тебе. Ти – моє натхнення!»

Аншлагом та бурхливими оплесками галицька публіка зустріла найбільш неординарну та загадкову співачку сучасності Ніно Катамадзе. Музичні рантки із цією грузинською виконавицею, яка щороку приїжджає до міста Лева на запрошення компанії “Дік-Арт”, вже стали для львівських меломанів доброю традицією.

«Доброго вечора, Львове! — привіталась зі слухачем Ніно Катамадзе, вийшовши на сцену Опери. — Приємно знову бачити вас. Ви для мене особлива аудиторія. Відчуваю вашу відданість, щирість. Кохаю вас! Ви — моє натхнення. А ще я обожнюю цей будиночок. Він — неймовірний...». Будиночком Катамадзе лагідно називає Львівську оперу. І навіть у цьому весь шарм цієї неземної співачки. Ніно з колективом INSIGHT творить навколо себе особливий світ. Якщо слухачеві пощастить осягнути його, то зануриться у вир пісенної стихії, з якої вже ніколи не захоче виринати.

“Освідчуючись вам у коханні, забула сказати, що привезла сьогодні пісні зі свого останнього альбому Green (“Зелений”), сподіваюсь, вам сподобається...” — додала Катамадзе. Ця грузинська джазова німфа щоразу фарбує свої мелодії у різні кольори. Попередні її компакти Black & White (2006), Blue (2008), Red (2010) кидали слухачів у нові музичні барви. Цьогорічна зелена лінія відрізнялась ліричним звучанням. Але характерної для Ніно музичної філософії не бракувало.

“Хочу вам похвалитись, у мене нова сукня, — сказала до публіки Катамадзе, демонструючи навсібіч своє вбрання. — Вона мені дуже подобається...”. Дитяча щирість та безпосередність цієї вокалістки заворожує. Ніно Катамадзе — це не просто талановита особистість, це явище у світі високої музики, вир позитивних емоцій, який дарує вселенську любов всім і кожному. Неймовірний позитив та легкість кожної “зеленої” композиції, тривалість яких розтягувалась в імпровізаціях Ніно на сім і більше хвилин, вводили галицьких слухачів у мелодійний транс.

Ауру невимушеності у Львівській опері підкріплювала зелена сукня Катамадзе, завдяки якій неземна джазова діва ставала схожою на мавку. Цей образ припав до душі Ніно, вона виконувала на сцені шаманські танці, підіграючи собі на клавішних, на тамтамах та бубні. Але вихору її енергії було тісно на сцені. Тому Катамадзе перемістилась у партер Опери. Публіка вибухнула аплодисментами, наче тільки на це й чекала. Ще б пак, не кожному випадає нагода побувати на майстер-класі гуру джазових варіацій. “Не хочу просто співати разом з вами, хочу жити разом у мелодії, — наголошувала Катамадзе львів’янам. — Музику потрібно не чути, її слід відчувати. Тихше-тихше, слухайте кожну ноту і йдіть за нею”. Дехто уже не міг втримувати своїх емоцій і підтанцьовував під джазові імпровізації. Коли Катамадзе підійшла до молодого хлопця, якого привезли до театру на візку, зал завмер. Та хлопчина не розгубився, він, вочевидь, давній шанувальник творчості Ніно. Його мелодійні імпровізації за підтримки Катамадзе змусили зал, який уже не втримував сліз, вибухнути аплодисментами. “Ще не чула такого чистого і щирого співу, — сказала Ніно, міцно обнімаючи хлопця. — Ти — молодчина!“.

Не залишився галицький глядач і без уваги музикантів INSIGHT. Кожен з учасників цього джазового колективу подарував публіці клондайк високопрофесійних музичних варіацій, які можна було слухати безупину.

Прощаючись з львів’янами музичною візитівкою Грузії — композицією «Суліко», Ніно Катамадзе не стримувала емоцій. ”Дякую вам! Яке це гарне українське слово “дякую”. За вашу щирість готова казати його знову і знову, — сказала, розчулена теплотою залу, виконавиця. — Не прощаюсь. Повертатимусь до вас знову і знову!”.