Передплата 2024 «Добра кухня»

Богдана Ступку пом’янули на малій батьківщині

Гастролі до Львова Національного театру ім. І. Франка були присвячені світлій пам’яті Богдана Сильвестровича, тож пропозицію відвідати містечко, де він народився, франківці підтримали залюбки. Ініціаторами вшанування пам’яті свого земляка творчим вечором під назвою «Зоряний сонет Богдана Ступки» були куликівчани Ярослав Дуткевич і Богдан Савчук, а також заслужений артист України Юрій Брилинський.

Львів-Куликів-Львів

Земляки Богдана Сильвестровича запросили розділити свято-спогад про великого актора його рідню — двоюрідного брата Ореста Ступку, родину Крупників, а також творчих побратимів — заньківчан Богдана Козака і Юрія Брилинського, соліста Львівської опери Степана Степана, франківців Василя Мазура, Володимира Коляду, Олексія Богдановича, Анжеліку Савченко та Юрія Ребрика…

Почався вечір у Народному домі Куликова аудіозаписом вірша Ліни Костенко «Крила» у неперевершеному виконанні Богдана Ступки. Ведучі Ірина Цюпка і Богдан Бовшик нагадали присутнім про те, що саме куликівська земля подарувала Україні її великого сина й зачитали спогади Богдана Сильвестровича «Саме тут я отримав найбільше багатство — науку своїх батьків, — казав за життя актор. — І хоча з семи років зростав у Львові, але назавжди Куликів залишив у мені свій відбиток». Спогадами про друга, колегу по сцені, а для молодших — творчого наставника ділилися Богдан Козак, Юрій Брилинський, Олексій Богданович і Володимир Коляда. Двоюрідний брат Ступки Орест розповів, що особливістю характеру Богдана Сильвестровича були почуття гумору, щедрість і патріотизм. Ні для кого не секрет, що Ступка знімався і у Польщі, і в Росії, але завжди підкреслював, що він — український актор. Багато років тому йому пропонували залишитися працювати у Москві. Богдан Ступка відмовився. «Не хочу бути творчим імпотентом у чужій країні», — так пояснював він своє рішення.

Від імені франківців Олексій Богданович пообіцяв жителям Куликова: «Кожного разу, коли приїжджатимемо до Львова, обов’язково будемо відвідувати й гостинний Куликів, який так любив і завжди пам’ятав Богдан Сильвестрович».