«Свій день народження провела з батогом у руках»

Ексклюзивне інтерв’ю з відомою українською акторкою Дар’єю Трегубовою

Дар'я Трегубова. Фото каналу “2+2”.

Колись Дар’я Трегубова мріяла стати режисером, але пропозиція спробувати себе у кадрі назавжди змінила її життя. Вона не лише стала успішною телеведучою, а й встигла опанувати інші телевізійні професії — продюсера та акторки. Зараз Трегубова не просто затребувана, а й одна з небагатьох акторок, у якої немає обмежень ні у кадрі, ні в житті, а її епізодичні героїні не поступаються силою та харизмою головним ролям. Нагороджена титулами «Ведуча року» та «Актриса року», однак найбільша її нагорода — донька Поліна. У жовтні на каналі «2+2» відбудеться детективна прем’єра серіалу «Брати по крові», в якому Дар’я Трегубова зіграє спокусливу власницю будинку розпусти, яка стає головною підозрюваною у вбивстві її клієнта. Про свою звабливу героїню, участь у голлівудському проєкті, перспективи розвитку українського кіноринку та поради від власної доньки акторка розповіла журналістові «Високого Замку».

— Дар'є, кого ви граєте у новому детективі «Брати по крові»?

— Це, мабуть, один із найяскравіших персонажів, яких мені довелося зігра­ти останнім часом. Моя героїня Надія Архипова — власниця будинку розпус­ти, в якому практикують садомазо. Вона сильна особистість, психолог по суті, і її складно назвати дівчиною легкої по­ведінки або нічним метеликом. Просто вона практикує заборонені задоволен­ня. Коли мені надіслали сценарій, я ска­зала, що в першу чергу це буде красиво. А ще було дуже цікаво, у що мене одяг­нуть. Так вийшло, що ця прекрасна зйом­ка випала на мій день народження, тому зустріла власний новий рік у латексі та з батогом у руках (сміється. — Г. Я.).

— Не було сумнівів щодо такого від­вертого костюма?

— Раділа, що саме мені запропонува­ли цю роль. Не кожній акторці запропо­нують зіграти в такому амплуа. Можна сказати, що я отримала ексклюзив.

— У вас є комплекси? Чи ви вже до­сягли того рівня, коли сприймаєте себе такою, якою ви є?

— Вдалося схуднути до того стану, який мені завжди подобався, я в ідеальній вазі, стані і настрої. Звісно, як і кож­на жінка, завжди думаю, що можна щось поліпшити. Але загалом комплексів, пов’язаних із зовнішністю, у мене немає. Усвідомлюю, що бувають моменти, коли виглядаю не дуже добре, але в ці момен­ти я все одно не перестаю любити себе.

— У чому полягає історія вашої ге­роїні?

— Черговий сеанс в будинку розпус­ти закінчується трагедією — клієнта На­дії знаходять задушеним, а вона стає головною підозрюваною загадково­го вбивства. Архипова потрапляє у від­діл карного розшуку, де працюють бра­ти Кіреєви, і намагається довести свою непричетність до смерті клієнта та уник­нути ув’язнення, вдаючись до зваблен­ня молодшого з братів — Максима. Мені було неймовірно цікаво працювати! Ре­жисер серіалу Олег Масленников підки­дав мені інформацію про персонажа, і у нас народжувалося щось цікаве.

— Раніше працювали з Масленни­ковим?

— З Олегом Миколайовичем ми пере­тиналися досить часто, а в одному про­єкті він навіть грав роль мого чоловіка, щоправда, покійного. Тоді на знімаль­ному майданчику я взаємодіяла лише з його портретом. Проте і в житті, і на зні­мальних майданчиках ми зустрічалися не раз. Я отримувала величезне задово­лення від роботи з ним, особливо, коли він мені показував, як моя героїня повинна бити батогом чоловіка.

— Нещодавно ви стали ведучою ве­ликого телепроєкту. Хто все-таки у вас переважає — актриса чи ведуча?

— Зараз, напевно, в мені переважає режисер власного життя (сміється. — Г. Я.). Актриса і ведуча, це дві ніби суміж­ні, але різні професії. З огляду на те, цьо­го року я провела нашу головну кінопре­мію «Золота Дзиґа», думаю, що нарешті змогла поєднати їх, спрямувати в одне русло. Але розділяти ці сфери мені дуже важко, бо подобається мені і те, й інше. Шалено! Будучи акторкою, ти приміряєш до себе якісь ролі, пробуєш щось нове. Будучи ведучою, ти це ти, але твій об­раз гіперболізований. Мені подобаєть­ся вести той проєкт, який веду, і, сподіва­юся, їх буде ще багато, і всі вони будуть різними. Так само я ні на секунду не по­лишу акторську професію.

— Голлівудський проєкт у списку ваших робіт — це перший крок до зйо­мок у Голлівуді?

— Та я б про це тільки мріяла! Я дуже сподіваюся, і до цього все йде, що в Україні буде багато спільних проєктів з іншими країнами. Річ у тім, що до про­єкту «Поки ми спимо» вже була перша ластівка, і мені допомогло те знання ан­глійської, яке отримала ще у школі. На наш ринок вже заходять компанії, го­тові знімати тут проєкти у спільній про­дукції з нами. У Голлівуді і своїх зірок достатньо. Мені подобається працюва­ти з українськими продакшенами, але сподіваюсь, що з роками кількість ко­манд з Голлівуду, що працюють в на­шій країні, буде збільшуватись. У філь­мі «Поки ми спимо» я граю українку, яка кілька років прожила у США. Тому від мене не вимагали чистої англійської. У цьому плані мені було простіше. Але перед зйомками я все одно довго роз­мовляла з викладачем англійської, щоб удосконалити вимову. Щоб вирівня­ти акцент, потрібно починати з дихан­ня. Перед тим як переходити на іно­земну мову, потрібно простежити, коли зазвичай роблять вдих та видих носії мови.

— Чи є реальні шанси в україн­ських акторів зніматися за океаном, не граючи іммігрантів або російсько­мовних?

— Малоймовірно. У мене після цього проєкту була спроба ще на один фільм, з американським режисером. Вони всі дуже чітко відчувають акцент. Поки я не знаю жодної акторки або актора, які на­стільки добре володіли б мовою, щоб повноцінно зніматися у закордонних проєктах. Я знаю, що навіть ті актори, які зараз знімаються у Голлівуді у фільмах першої величини, все одно продовжу­ють роками шліфувати мову і працюва­ти над акцентом. Маємо приклади наших актрис, які там знімаються, отримують ролі, але мають сильний бекґраунд — на­вчання чи довге проживання в американ­ському середовищі. Для того, щоб зні­матися в Голлівуді, потрібно постійно там жити, спілкуватися з носіями мови, тре­нувати вимову. Мені здається, швидше на наш ринок зайде якась кінокомпанія, як це відбувається у багатьох країнах. Наприклад, Netflix знімає проєкти в різ­них країнах і видає їх на-гора всьому сві­тові. Це був би ідеальний варіант — ве­личезна платформа, яка знімає фільми і серіали в Україні. Ось там би актори про­явили себе сповна.

— Україна все частіше стає лока­цією для зйомок рекламних роликів, кліпів…

— Так, такі проєкти знімають мої зна­йомі. Здебільшого найкрутіші реклами робили люди, з якими ми багато років тому перетиналися або під час навчан­ня на режисурі, або просто на фестива­лі «Молодість». Вони великі молодці! Я дуже сподіваюся, що Україна відкриєть­ся як нова кінокраїна, адже вона про себе у світі ще на повен голос не заявляла. За умови невеликої корекції законодавства, можливості повернення коштів, імовір­но, що ми будемо знімати багато клас­них проєктів, не тільки у спільній продук­ції. До нас цілком можуть приїжджати для зйомок. Ми всі про це мріємо — і актори, і креативні продюсери, і режисери.

— Чи хотіли би зіграти у комедії?

— Я періодично знімаюся в комедіях. Але мій улюблений жанр — містика і детек­тиви, ось це я обожнюю. Ну і, зрозуміло, драма.

— Донька Поліна переглядає про­єкти з вами?

— Так, періодично ми з нею дивимо­ся якісь шоу, які я веду. Можу показати фрагменти серіалів або фільмів, в яких знімалася, але не всі. Наприклад, цього року я взяла участь у містичному фільмі, який знімав голлівудський оператор і ре­жисер Анджей Секула. Оскільки я страш­них фільмів доньці не показую, будемо дивитися його, коли вона стане трохи старшою.

— Як вона реагує на те, що її маму впізнають на вулиці?

— Поліна народилася вісім років тому, коли я вже була акторкою і активно зні­малася. Для неї це частина життя, вона знає, що я часто буваю на майданчиках, і намагаюся частіше брати її зі собою, щоб проводити більше часу разом. Вона до цього ставиться як до звичної буден­ності, бо ніякої іншої реальності в її жит­ті не було. Загалом, їй страшенно подо­бається знімальний процес, і вона сама періодично знімається, її запрошують у проєкти. Не педалюю це питання, тому що я в принципі не схильна нікого ні до чого змушувати. До речі, всі свої гонора­ри вона зберігає в маленькому власно­му сейфі, який їй подарували. Вона може витрачати ці кошти на свій розсуд, попе­редньо порадившись зі мною. Хочеться, щоб вона зрозуміла, що гроші не пада­ють на голову з небес. Гідний заробіток — це велика праця.

— Поліна якось коментує, критикує ваші роботи?

— Не критикує, але періодично дуже цікаво відгукується про мої образи. На­приклад, «Мамо, тобі це не пасує» або «Спробуй сюди ось це, буде краще». А ще колись вона сказала: «Ти в цьому вбранні як Попелюшка, а повинна бути як королева». Я їй на це відповіла, що саме у цьому серіалі я маю бути Попе­люшкою, і взагалі, я не завжди повинна бути головною мамою-красунею. У цьо­му і полягає акторська професія. Актор­ство — це своєрідний спосіб самопізнан­ня. Ти не лише отримуєш задоволення від того, що приходиш на майданчик, приміряєш на себе якісь ролі, а й праг­неш урізноманітнити свої можливості у творенні різних героїв. Я, наприклад, готова зіграти кого завгодно і не від­мовлюся від будь-якої ролі, навіть най­дивнішої героїні, якщо побачу, що сце­нарій цікавий. Це спосіб пізнання себе, така форма психології. І коли дитина теж це розуміє і пробує, — це прекрас­но. Ми з донькою можемо розбира­ти якийсь серйозний монолог, навіть зі світової класики. Нещодавно вона вчи­ла монолог Гамлета, і мені довелося їй дуже довго пояснювати деякі міжрядко­ві змісти, копнули з нею глибоко. Мені здається, це всім корисно. Для загаль­ного розвитку, як мінімум.

— Як проводите вільний час з донь­кою?

— Цього року з Поліною проводжу мало часу через те, що я весь час на май­данчиках, навіть у свій день народження. Але найближчим часом ми з нею поїде­мо на відпочинок. Дуже люблю подоро­жувати з дочкою. Поки це або оглядові екскурсії, або купання в морях-океанах. Зараз плануємо нову відпустку на двох. А ще я дуже люблю їй читати. Перед сном ми обов’язково читаємо або розгадуємо загадки, головоломки. Намагаюся при­щеплювати їй такі інтелектуальні речі.

— Але ви не лише мама, актриса і телеведуча, а й велика екстремал­ка…

— Просто обожнюю активний відпочи­нок, на який, на жаль, все менше зали­шається часу і можливостей. Обожнюю кататися на байку, за кермом якого об’їхала, мабуть, пів України. Люблю стрибати з парашутом. Кілька років тому підкорила Кіліманджаро. Я — любителька дайвінгу. Пірнала на Мальдівах, Сейше­лах, Занзібарі…