«Мій брат помилування у Путіна не проситиме…»
Долями українських політв’язнів переймаються і американські дипломатии
/wz.lviv.ua/images/interview/_cover/379723/kot.jpg)
Присудження Олегу Сенцову премії Європарламенту ім. Андрія Сахарова ще більше привернуло увагу світу до понад семи десятків українських політв’язнів, яких запроторив за ґрати Кремль. У цьому переліку — і колишній електрик із запорізького Енергодара Євген Панов, якого російські спецслужби безпідставно звинуватили у підготовці диверсій на території окупованого Криму. Хоча українець повністю заперечує свою вину, а доказів у справі немає, російський суд на вісім років запроторив Євгена у колонію суворого режиму. Як складається доля цього бранця? Про це — у розмові кореспондента «Високого Замку» з його братом Ігорем Котелянцем, який разом з багатьма державними і громадськими інституціями України докладає багато сил, щоб визволити Євгена та інших незаконно засуджених із російських тюремних застінків.
— Ігоре, 25 жовтня у Москві Верховний суд Росії відхилив апеляцію вашого брата. Чи був на цьому засіданні хтось з рідних Євгена? Чи вдалося з ним переговорити?
— Окрім адвокатів, з нашого боку не було нікого — засідання зробили закритим, сторонніх не впускали. Щоправда, у приміщення суду вдалося потрапити кореспондентові УНІАН у Москві Роману Цимбалюку, який з коридору встиг сфотографувати Євгена у судовій залі. Після суду з його прогнозованим результатом брата помістили у московський слідчий ізолятор «Матросская тишина». Етапувати звідти у будь-яку колонію Російської Федерації його можуть будь-коли. Ми про це дізнаємося лише за фактом.
— Чи знаєте ви про умови утримання брата у цьому СІЗО? Його помістили між «політичними» чи між кримінальниками?
— Нічим особливим умови утримання тих й інших не відрізняються. І якихось «преференцій» для представника України там немає.
— Це правда, що під час апеляції прокурори вимагали для вашого брата більшого терміну покарання?
— Так. Окупаційний суд Криму постановив дати Євгену вісім років тюрми. У липні, коли адвокати підготували апеляційну скаргу до московського суду з вимогою скасувати цей надуманий вирок, прокурор вимагав збільшити Євгену покарання за неіснуючий злочин до 10,5 року. Мотивував тим, що стаття Кримінального кодексу, де йдеться про диверсії, передбачає ув’язнення до 20 років. У випадку з Євгеном ніякої диверсії не було, російська Феміда судила його за «наміри»…
— Можливо, від адвоката Дінзе знаєте про самопочуття Євгена?
— Морально мій брат тримається стійко. Щоправда, не вірить у можливий обмін на когось з росіян, засуджених в Україні за тероризм. Надто довго чекав цього обміну, але, попри обіцянки, він так і не відбувся.
До несправедливого, тривалого ув’язнення Євген був готовий. Федеральна служба Росії пресувала його давно, обіцяла «впаяти» 20 років тюрми — за те, що не йде на угоду зі слідством. Євген не почувається винним, тому на цей крок не пішов. Готовий був почути вирок і про максимальний термін ув’язнення…
Тепер, після безуспішної апеляції, ми чекаємо на відповідні документи, щоб готувати позов до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Паралельно проходитиме касація. Ми не сумніваємося, що вона підтвердить рішення «найсправедливішого» російського суду. Касаційне рішення ми теж надішлемо в ЄСПЛ на підтвердження того, що для доведення невинуватості Євгена вичерпали всі можливості національного законодавства Росії. Саме такою є умова розгляду позову в ЄСПЛ.
А фізичному стану Євгена не позаздриш. Через тортури, знущання, якого зазнав за ґратами, у нього загострилися болі у суглобах, спині. Хвороба перейшла у хронічну стадію. Допомоги від лікарів у СІЗО брат не отримував, змушений був переносити ці болі без медикаментів. У нього також проблеми із зубами.
— Ми чули, що інший український політв’язень, Роман Сущенко, готовий написати заяву до Путіна про помилування. А Євгену подібної ідеї не підказували?..
— Ні, він навіть не розглядав би таку пропозицію. Не бачить у цьому сенсу. Про це Євген написав в одному з останніх своїх листів додому. Так і зазначив, що «у нього просити нічого не буде». «У нього» — всім зрозуміло, про кого йдеться…
— Кажуть, що у справі свого брата ви зустрічалися з послом США в Україні Марі Йованович?
— Так, така зустріч була. Від неї у мене залишилися найкращі враження.
— Чи може ця ваша розмова допомогти визволенню Євгена? Скажімо, на найближчій зустрічі президента Трампа з Путіним господар Білого дому, за підказкою свого українського посла, може попросити російського президента, аби звільнив Сенцова, Панова та інших політичних в’язнів?
— Нам залишається лише на це сподіватися. Такі питання вирішуються зазвичай кулуарно. Але я впевнений, що Трамп дасть Путіну відповідний сигнал щодо українських бранців.
Американський посол приділила нам багато часу. Була вражена почутою від нас інформацією. Ми розповідали Марі Йованович, що робимо задля звільнення брата, і про те, як саме зарубіжна дипломатія могла би нам у цьому допомогти. Одне з наших прохань — щоби проти Росії було посилено санкції через порушення нею прав наших рідних. Ми хочемо, щоб до санкційного списку було внесено саме тих осіб, які причетні до фальсифікації справи нашого брата, які катували його, вибиваючи зізнання.
Процедура застосування санкцій така, що їх спершу повинна накласти Україна, а вже потім вона має просити інші держави про підтримку. Бо якщо ми самі злочинців не покараємо, а будемо просити про це інших, це виглядатиме дуже дивно — наче ми не самостійні, не впевнені у власних рішеннях.
Пані посол сказала, що ми можемо розраховувати на її підтримку. Ми ж, своєю чергою, розповіли, наскільки важлива для політв’язнів публічна підтримка з боку Сполучених Штатів. Один лише штрих: як тільки з’являлися резолюції США з вимогами припинити знущання над нашими бранцями, російські спецслужби припиняли це робити. Бо знали, що це питання перебуває у центрі уваги міжнародної спільноти. До слова, буквально через кілька годин після нашої зустрічі з американським послом з’явилася офіційна заява про те, що США наполягають на звільненні українських політв’язнів.
— Минулого четверга Європарламент присудив свою премію українцеві Олегу Сенцову. Як ця подія може позначитися на долі інших його «друзів по нещастю»?
— Олег Сенцов є таким собі рупором, драйвером, найпотужнішою фігурою серед інших українських політв’язнів. Він очолює їх список, є символом опору. Тож якщо хтось один із цього списку отримує таке високе визнання, його репутація, його образ автоматично поширюється на інших політв’язнів, чиє прізвище менш відоме. Це допоможе нам у розширенні санкцій проти режиму Путіна, посиленні пресингу проти Росії.
Дуже важливо, що Олег нарешті вийшов із голодування. Якби він, не дай Боже, помер, нікому легше від цього не було б — навпаки, всім нам було би набагато гірше. Важливо і те, що Олег вирішив боротися з допомогою публічних інструментів. Світ визнав його боротьбу, його цінності, його волю до життя. І це багато значить для успішної боротьби за наших бранців.