«У Крим не їжджу. Моє прізвище там у «чорних списках»

Маша Єфросиніна – про квоти на українську пісню, рідну мову і особисте життя...

Її називають іконою стилю, і вона неодноразово отримувала нагороди як «Найстильніша телеведуча України». Її день розписаний по хвилинах, але встигає не лише зніматися у телепрограмах і кіно, а й допомагати хворим дітям. Та, попри зайнятість, Маша Єфросиніна намагається якомога більше часу присвячувати дітям — 12-річній Нані і дворічному Сашкові. Коли я зателефонувала телеведучій, вона попросила передзвонити через кілька хвилин, бо саме вкладала дитину спати…

- Використовую кожну вільну хвилину, щоб якомога більше часу приділити дитині, — каже Маша Єфросиніна. — Ми з чоловіком запровадили правило, що у вихідні наша няня відпочиває, а ми займаємося дітьми. 

- Зі старшою донькою відчували те саме — хотілося кидати все на світі і бігти до дитини?

- Різниця між моїми дітьми — десять років. І, звісно, все було по-іншому. Десять років тому я не була така зайнята. Тоді  вела ранкове шоу, о 12-й дня була вже вдома і займалася Наночкою. Навіть іноді відправляла доньку з нянею погуляти, щоб самій полежати, щось почитати. Коли мене ще більше закрутила робота, я брала доньку зі собою — на зйомки, у поїздки.

- Десять років — велика різниця між дітьми…

- Нана далася мені важко — це один із найважчих моментів у моєму житті. Не думала, що зможу знову це усе витримати. А потім мене закрутила кар’єра.  Вірю, що дітей нам дає вища сила у той час, коли вважає, що вони нам потрібні. 

- Доньці-школярці допомагає ваша зірковість?

- Вона цьому запобігає (сміє­ться. — Г. Я.). Якщо хочу виставити в «Інстаграмі» нову світлину, на якій ми разом, прошу у неї дозволу. Вона не любить шику і блиску, скромна дівчинка. Незнайомим дітям не розповідає, хто її мама. 

- У соцмережах з’явилися фотографії, на яких ви з чоловіком обіймаєтеся. Ви хотіли показати, що за 13 років шлюбу у вашому подружньому житті лише білі смуги?

- Не люблю виставляти напоказ ні доброго, ні поганого. Коли у нашому житті був нещасливий період, преса втручалася у наші стосунки. Ми хотіли самі в усьому розібратися, але деякі ЗМІ це робили за нас. У нашому житті були дві кризи, але ми їх гідно пережили. Подолали їх тільки тому, що хотіли цього удвох. Це моя позиція, про це я розповідаю на своїх семінарах. Стосовно цих фотографій — це справді продуманий хід. У моєму житті з’явилися майстер-класи з жіночими історія­ми. Щоразу на них приходять все більше жінок, які запитують у мене про все, навіть про мою родину. І коли мені під час одного семінару сказали, що беру такі відверті інтерв’ю, а своє життя ховаю, це виглядає не зовсім чесно. І якщо кажу, що у моїй родині все гаразд, це маю чимось підкріпити. Насамперед, повинна показати, що чоловік у мене є. Бо майже всі «інстаграми» зірок — це алея слави самих зірок, але там нема місця для їхніх чоловіків. Мій чоловік Тимур також не любить світитися на фотографіях. Але мені вдалося його переконати. Я працюю на семінарах з жінками, працюю над тим, щоб зробити їх щасливими, і повинна на своєму прикладі показати, що жінка може бути щасливою. 

- Ви — красива жінка, вас оточують представники чоловічої статі, дарують квіти і цілують руку. Тимур не ревнує вас?

- Коли виходила заміж за Тимура, була вже відомою. Всі пам’ятають легендарний «Підйом», який приніс мені славу і який мене й далі веде по житті. Ми зустрічалися рік, за який він приглядався до мене. А коли вже прийняв рішення, він його не міняє. Тимурові подобається моя робота, пишається тим, що мене визнають і шанують, що  повертаюся додому з квітами… Звісно, колись і ревнував, але ми вже це пройшли — Ти­мур мені довіряє. 

- А чому вибрали саме Тимура? 

- Він ні на кого не схожий. Інші чоловіки, з якими я зустрічалася до Тимура, мали недоліки. А у Тимура їх нема. Це чоловік з принциповою позицією, непробивною. Він особливий. 

- Як ви познайомилися?

- На набережній Ялти. Він підійшов і сказав, що десь уже мене бачив. А через місяць ми знову зустрілися. Він щойно повернувся з Америки. Не знав, хто я. Це не було кохання з першого погляду ні з його боку, ні з мого. Не було залицянь, не було квітів, красивих романтичних випадів… До зустрічі з Тимуром у мене було стільки романтичних зустрічей з квітами, гарними словами, але всі вони були фейковими. Справжність Ти­мура, його невміння залицятися мене підкорили. 

- Ви подолали з Тиму­ром дві кризи. Маєте якесь правило, як впоратися з прірвою у сімейних стосунках?

- Жінка не повинна все брати на свої плечі. Іноді мені на семінарах кажуть: терплю заради дітей, або боюсь, що залишусь сама. І терплять побої, приниження, не приніс зарплати, має коханку — теж нічого… Все, кажуть, можна пережити. Я — проти! Жінка має право сказати, що їй не подобається, висловити протест чоловікові. Якщо нема на це реакції і чоловік далі поводиться так, як вважає за потрібне, треба йти. Або жінці, або чоловікові. Або сісти разом за стіл переговорів. Не з батьками, сестрами-братами чи з подругами, а тільки удвох. Це  складно. Але тільки тоді можна зберегти сім’ю, а не бігати до психологів за порадою чи до ворожок. 

- Знаєте іспанську, англійську, що дало вам змогу брати інтерв’ю у зірок зарубіжного шоу-бізнесу. Однак  досі у зірок українського шоу-бізу берете інтерв’ю російською. Чому за 25 років незалежності, а особ­ливо зараз, коли в Украї­ні йде війна, розмовляєте мовою агресора?

- Я би дуже хотіла вести програми і брати інтерв’ю українською. Але не можу. Російська — моя рідна мова. Я виросла в Криму, і української не вивчала. Вперше заговорила українською, коли мені минуло 18 років. Хоча англійською вільно розмовляю з восьми років, а іспанською — з п’ятнадцяти. Моя робота — це слово і бездоганна мова, що складається з оборотів, гумору, бездоганного звучання. Я зараз з вами розмовляю українською, але ніколи собі не дозволю вийти у прямий ефір з такою розмовною мовою. Я стояла на Майдані саме за двомовність також. Хотіла, щоб мені, кримчанці, дозволили розмовляти моєю рідною мовою. Тому свідомо не переходжу в ефірі на українську. Демонструю те, що мова, якщо вона бездоганна, має право на існування.

- 8 листопада набув чинності закон про квоти на українську пісню. На вашу думку, що дасть нашим виконавцям цей закон?

- Те, що нам дасть будь-яка справа, яку ми зараз реконструюємо, — і на радіо, і на телебаченні, у музиці чи у банківській сфері. Це — певний процес. Це — як операція на серці. Або воно запрацює по-новому, або зупиниться. Мені важко слухати радіо. І річ тут не в українській музиці. Зараз музику крутять неякісну. Оце все зібрали, що було давно забуте, і це все для нас грає. Є багато такої музики, яка діє, як тортури. Поруч з українською гарною музикою звучить щось незрозуміле. Але це процес, і його треба пережити. Цей закон дає змогу всім артистам, музикантам створювати щось нове, таке, що захочуть слухати люди. Погоджуюся з думкою Вакарчука і Притули, коли за годину звучить п’ять разів «Бумбокс» і «Океан Ельзи» по радіо — це б’є по них неабияк. Не може бути музика іконічною. Але завдяки закону мають прорости паростки нових талантів, щоб звучала якісна україн­ська музика. 

- Деякі зірки шоу-бізнесу і досі їздять у Крим з концертами, тим самим визнаючи анексію. Хто залишився з рідних у вас у Криму? Чи відвідуєте їх?

- До Криму не їжджу з 2014 року, відтоді, коли почалася гаряча пора. Спочатку туди не їхала, бо була вагітна. Мій чоловік був проти цієї поїздки. Потім народила сина. У Керчі живе моя бабуся Марія Єфросиніна-старша. Моя мама часто їздить її провідувати, а ми з нею спілкуємося по скайпу. У Крим не їжджу, бо не знаю що там робити. З достовірних джерел знаю, що моє прізвище у так званих чорних списках, і мене примусять, якби я захотіла туди поїхати, пройти усі ці принизливі процедури, пов’язані з моєю поїздкою у Крим.

- Ви неодноразово отримували нагороди «Найстильніша телеведуча України». Як вважаєте, жінка повинна мати у своєму гардеробі багато одягу, щоб кожного дня змінювати речі? Чи достатньо однієї-двох, але брендових, щоб виглядати стильно?

- Одяг для жінки — її самовідчуття. Знаю жінок, які ходять лише у ділових костюмах, але вони на них бездоганно сидять. Ці костюми — як додатковий інструмент до їхньої роботи, доповнення до манери розмови… Також знаю жінок, які змінюють по три сукні щодня, витрачають шалені кошти на одяг лише заради того, щоб запостити фото у соцмережах, не маючи при цьому роботи. Я цього не розумію. У моєму випадку одяг — частина моєї роботи. На виступах, концертах, зйомках завжди мушу бути одягнута у щось нове. Тому одягу маю дуже багато — і орендованого, і свого власного. Одяг — мій безпосередній ресурс. У студентські роки доводилося жити на 100 доларів на місяць, які мені давали батьки. Доводилося викручуватися. Мала кравчиню, шукала дешеву тканину, приносила вирізки з журналів. Одяг завжди був моєю слабкістю, і це не залежало від мого фінансового стану. 

- Останнім часом з’являє­теся на фотографіях чи на екрані телевізора з мінімумом макіяжу. Яка причина?

- Це пов’язано з появою соц­мереж. Раніше глядачі бачили мене на телеекрані, який вимагає якісного гриму. Зараз у мене є «Інстаграм», і ніхто не примусить мене сидіти і робити півторагодинний макіяж, щоб зробити нове фото. Ми змінили і мій екранний образ у бік натуральності. Ще п’ять років тому у мене були щічки, і я була доволі пухкенькою. Богу дякувати, моя праця дає результат — я стежу за собою у плані косметології, роблю багато процедур винятково екологічних. Окрім того, не вживаю алкоголю, не курю, тому й замазувати нічого не потрібно. Маю чим пишатися і не вкривати обличчя тритонним шаром гриму.

Фото Маші Єфросиніної у національному строї зроблене для календаря у рамках проекту, присвяченого українському костюму та його історії.