Акім Галімов: «На десятигривневій купюрі – не гетьман Мазепа»

У документальному фільмі «Україна. Повернення своєї історії» автори розвінчують задавнені історичні міфи.

До Дня Незалежності України телеканал «1+1» готує особливу прем’єру - документальний двосерійний фільм-розслідування «Україна. Повернення своєї історії», який містить наукові дослідження, що ведуть до приголомшливих відкриттів (прем’єра фільму 25 серпня о 20.15). За словами  автора фільму, відомого журналіста Акіма Галімова, двосерійна стрічка створена для того, щоб розвінчати міфи і повернути українцям їхню вкрадену історію. Над проектом працювали понад 20 відомих вчених і наукових діячів з різних країн світу — історики, археологи, криміналісти... Тож які таємниці вдалося “розкопати”, журналісту “ВЗ” розповів автор фільму Акім Галімов.

- Акіме, що надихнуло вас на створення фільму?

- Ми з командою вирішили, що саме зараз, у цей історичний відрізок часу, важливо розкрити українцям очі на правдиву історію нашої країни. Адже саме в нашій історії існує багато спотворених та перекручених фактів. Деякі важливі історичні події та постаті протягом століть методично  намагалися стерти із народної пам’яті.

- Що стало поштовхом до пошуків?

- Все почалося із знахідки, яку виявили в архіві громадських об’єднань. Вивчаючи справи українських істориків, розстріляних у 30-х роках минулого століття, ми знайшли справу етнографа Антона Онищука. Він зник у 1937 році і був розстріляний разом з іншими науковцями, які дізналися деякі історичні таємниці. У його справі ми знайшли багато  листів, які надходили до КДБ. Спочатку ці листи писала його донька, просила пояснити, що трапилося з її батьком. Потім почала писати онучка. Останній лист, датований 1992 роком, був надісланий уже до СБУ. Ми вирушили на пошуки цієї жінки, знайшли її у Києві. Разом із нею  намагатимемося зрозуміти, що ж відкрили для себе українські етнографи, за що так жорстоко були знищені радянською владою.

- І які таємниці вам вдалося розгадати?

- В основу фільму покладено три історії, які завели нас до трьох різних країн. Це зникнення кісток князя Ярослава Мудрого із саркофагу в Софії Київській. Ми знайшли засекречені документи таємних комісій з переписування багатьох історичних подій. Друга історія — це таємниця поховання Данила Галицького та його істинна історична роль у долі нашої держави. Третя — це справжнє обличчя Івана Мазепи, який виглядав зовсім не так, як ми звикли бачити на десятигривневій купюрі. Ми дослідили давні манускрипти, мапи, церковні книги, мощі святих та невідомі крипти.  

- У яких країнах відбувались зйомки?

- В Україні, Польщі, Швеції та Росії. Ниточки розслідувань вели нас саме в ці країни. У Швеції ми знайшли відомості про дружину Ярослава Мудрого — шведську принцесу. Знімальна група побувала у містечку, де вона народилася, зустрічалася із науковцями Гетеборзького університету - дослідниками скандинавських саг. Там ми знайшли багато цікавих відомостей про дружину Ярослава Мудрого, що дозволяє по-іншому подивитися на історію Київської Русі.

У Польщі, у місті Холм, яке було територією королівства Данила Галицького, досліджували можливе місце його поховання. На місці теперішньої церкви Різдва Богородиці, діючого костелу, виявили рештки церкви, яку заснував колись король Данило у середині ХІІІ століття. Літописи пишуть, що саме тут похований король.

- Чому так важливо було знайти поховання короля Данила?

- Насамперед важливо осягнути вагомість історичної ролі, яку зіграв в історії України король Данило. У фільмі розказуємо, що неправильно його називати Данилом Галицьким, адже ніде в джерелах таке ім’я не фігурує, так само, як ніде немає згадок про Галицько-Волинське князівство. Ці терміни були введені вже у ХІХ столітті в Російській імперії. У стародавніх джерелах він згадується тільки як Король Данило, а територія його держави називається «Королівство Русі». Київська Русь та Королівство Русі були в тісних зв’язках із західною цивілізацією. І тому саме в західних джерелах збереглося  багато відомостей. Ми знайшли папські грамоти, які Папа Римський в ХІІІ столітті писав до короля Данила. Ці грамоти свідчать про те, що це не було Галицько-Волинське князівство, а ціле королівство, яке існувало від західних територій України і до самого Києва. Королівство, яке жило за європейськими правилами, в якому було магдебурзьке право, яке було інкорпороване в європейську політику. Це дає нам розуміння того, що  українська державність має дуже давню історію. Просто те, що відбувалося пізніше, змістило акценти.

- Невже в Україні не збереглося жодних свідчень? Ви користувались тільки європейськими джерелами?

- Не тільки. В Україні, наприклад, ми знайшли колекціонера та краєзнавця Ярослава Овчаренка, який надав нам цінні артефакти, що раніше не були досліджені. Він показав нам торгові пломби та герби короля Данила у формі двоголового орла. Їх знайшли під час  сільськогосподарських робіт на території літописного Галича, недалеко від родинної церкви Романовичів. Це  єдина кам’яна церква, що збереглася з того періоду до сьогоднішніх днів. Ці артефакти ми дослідили у спеціально побудованій науковій лабораторії у Києві. Походження їх, я впевнений, вразить глядачів.

- З яким сюжетом у вас виникло найбільше проблем під час розслідування?

- Напевно, з портретом Івана Мазепи. Ми знайшли єдине прижиттєве зображення гетьмана, і воно, як виявилось, знаходиться в російському місті Оренбург на дзвоні, який був вивезений туди із Чернігова. Колись цей дзвін знаходився в Батурині на дзвіниці церкви, яку збудував Іван Мазепа. А потім був перенесений до чернігівського краєзнавчого музею, звідти у 40-х роках минулого століття його вивезли до Оренбурга. На ньому єдине зображення гетьмана, зроблене за його життя, і яке бачив сам Іван Мазепа.

- Як вдалося побачити це зображення?

- У нас було кілька спроб домовитись про нормальну цивілізовану зйомку з церковними служителями, але, на жаль,  взяти дозвіл не вдалося. З різних причин нам постійно відмовляли. Врешті-решт, ми взяли з оператором тільки один фотоапарат і поїхали туди на Великдень, бо, як ми дізналися, цю дзвіницю для відвіду­вання відкривають  раз на рік саме в цей час. Із величезними труднощами нам вдалося піднятися і зробити кілька фотографій зображення Мазепи на дзвоні та привезти їх у свою студію. Завдяки цій фотографії  змогли встановити, як  насправді виглядав Іван Мазепа. Адже після того, як Мазепа уклав союз зі Швецією і відмовився від союзу з Петром І, всі його портрети були знищені, заборонені та підроблені. Нині відомі близько сорока портретів нібито Мазепи, але на всіх зображені різні люди. І навіть на тому, який ми бачимо на десяти гривнях, не гетьман Мазепа. Ми  залучили криміналістів з Міністерства внутрішніх справ, які займаються портретною експертизою, використали найсучасніші методики, щоб зрозуміти, як насправді виглядав гетьман. Історики та криміналісти проаналізували зображення на дзвоні,  з’ясували, котрі з відомих портретів справді могли містити зображення гетьмана. Виокремили з цих портретів спільні риси, поєднали їх, і ми отримали наближений до реальності фоторобот Івана Мазепи, який глядачі побачать у фільмі. Але ми не просто відтворюємо обличчя Мазепи — ми взагалі відкриваємо цю постать для України, бо в уявленні багатьох українців гетьман і досі  зрадник.

- Які найдавніші артефакти або літописи досліджуєте у фільмі?

- Найстародавніші записи, які покажемо у фільмі, датуються ХІ століттям. І їх навіть не треба спеціально шукати, їх може побачити кожен українець, якщо зайде до Софії Київської і придивиться до стін. Там містяться написи, зроблені жителями давнього Києва. Ці написи стали основою дослідження української мови. Аналізуючи з науковцями ці графіті, ми побачили багато ознак сучасної української мови. І у фільмі  доведемо, що в Київській Русі говорили мовою, яка була  наближена до сучасної української. І ця мова набагато старша за російську.

Фото телеканалу “1+1”.

Довідка «ВЗ»

Акім Галімов народився 28 травня 1985 року у Приморському краї (Росія), а за походженням — татарин. Закінчив факультет журналістики МДУ імені Ломоносова. Знімає документальні фільми для «1+1», зокрема, після окупації Криму їздив робити репортажі, а минулого року презентував фільм «З чого починається Україна?». За його плечима — документальний фільм “Примушені до війни” - про конфлікт у Грузії у 2008 році.