Передплата 2024 ВЗ

Павло ТАБАКОВ: «Український виконавець може заробити на хліб з маслом і без гастролей у Європі чи Росії»

25 грудня, на католицьке Різдво, Павло Табаков розпочне у Львові новорічно-різдвяні дійства

У рідному місті володар титулу «Голос країни» потішить меломанів концертною програмою «Різдво для двох» (початок — о 18.00 та 20.00). Утім, традиційні та авторські колядки у виконанні Павла Табакова лунатимуть не лише на сцені Національного театру імені Марії Заньковецької, а й у львівських трамваях та тролейбусах упродовж усього періоду Різдвяних свят. Павло розповів журналістові “ВЗ” про традиції святкування Різдва, про те, як вперше озвучив дитячий мультик, та про любов до української коляди.

— Павле, зараз у тебе є цілий альбом колядок, а хто навчив колядувати?

— Коли навчався у Львівському музично-педагогічному училищі ім. Ф. Колесси, співав у чоловічому хорі з шістдесяти чоловік. Колядки були головним репертуаром. Потім спробував себе у всіх хорових колективах Львова, поки не прийшов до власного ансамблю.

Коляда — унікальне явище. Це живе, “незаконсервоване” мистецтво, бо традиція розвивається, вбирає новий досвід. А ще це потужний чинник об’єднання людей. Люблю звичай, коли “колядка — від хатки до хатки”. Приходиш колядувати до друзів, почули сусіди — йдете усі разом до них... Незнайомі люди стають ближчими, наче з’єднані енергетичним ланцюжком коляди.

— У січні влаштуєте з “Піккардійською Терцією” “Наше Різдво” у Торонто. Знаю, “піккардійці” заради раритетної колядки готові і в архівах сидіти, і у далекі села їздити...

— У мене та сама історія. Колись у бібліотеках вишукував давні мадригали (любовні вірші) і коляди родом із Середньовіччя. Найулюбленіша — “Нова радість стала”, на Галичині вона має особливу ритміку. Дуже подобаються авторські колядки, наприклад, “Що то за предиво” Василя Барвінського або «Во Вифлеємі нині новина» Остапа Нижанківського... Записав альбом власних авторських колядок, який щоразу доповнюється і вдосконалюється. Днями склав нову різдвяну пісню — під впливом подій в Україні. Колядка називається «Мирне Різдво». Створив її у співавторстві з відомою поетесою Мар’яною Савкою. У цій коляді є слова: «Народився Бог один на всіх — і на Захід, і на Схід». До Різдва плануємо запустити її на радіостанції України.

Свою різдвяну програму 25 грудня покажу у Львові, на саме Різдво — 7 січня — повезу у Київ, згодом — у Торонто, а до кінця січня — в міста та містечка Західної України. Колядки — не шоу-бізнесова тема, і багато хто каже, що не варто розробляти репертуар, що актуальний два місяці на рік. Але “Різдво від Табакова” стало традицією, якій не можна зраджувати.

— Впевнена, що, як і всі студенти, ти брав участь у різдвяному Вертепі. Яка роль найчастіше діставалась?

— Переважно зображав ангела. Коли цього року компанія «Арт-Відео» запропонувала мені озвучувати дитячий мультик «Святий Миколай» з циклу «Різдвяна казка», не вагаючись обрав роль чортика. Людина поєднує в собі і світлий, і темний бік, то я й вирішив поекспериментувати з чортячою енергією. Хоча у цьому мультфільмі чортик не злий, а наївний, смішний і трохи капосний. Мені пропонували озвучити Миколая, але в моїй уяві це має бути такий “теплий баритон”. “Голосом Миколая” у мультику став Славко Нудик з “Піккардійської Терції”.

— Рік, що минає, був особливо важким. Тобі, як людині творчій, вдалося щось нове написати?

— Коли почалися протистояння на Євромайдані, муза моя завмерла. Ходив на Майдан, допомагав, але не міг думати про творчість. Одного дня мій друг з Чернівців Василь Фесюк надіслав текст пісні пам’яті Небесної сотні. До того мені надсилали багато текстів, але вони на музику не лягали... А ця пісня написалась, як тільки прочитав “Небесну сотню, Господи, прийми”, в той самий вечір. Вона відкрила у мені друге дихання, повернула бажання працювати. Ця пісня у моєму репертуарі як пісня-пам’ять, пісня-нагадування про страшні події лютого 2014 року.

— Не переживав, що пісню сприймуть як “спекуляцію на темі”?

— Не вважаю, що доречні звинувачення в кон’юнктурщині. Хотілось актуальних пісень, а їх не було. Коли виступали з артистами для солдатів під час туру “Підтримаємо своїх”, зіткнулися з браком пісень на військову тематику. Вадим Красноокий влучно сказав, що якби ми співали про вибухи і окопи рік тому, нас би прийняли за божевільних. Але зараз солдати потребують сильних патріотичних українських пісень. У військовому госпіталі до нас підійшли вояки і запитали: “Чому маємо ховати побратимів під російські пісні?”. Так виходить, що у хлопців є два варіанти: або слухати Гімн України, або те, що навигадували російські композитори за час безкінечних воєн РФ…

— Як ставишся до думки, що від концертів солдатам користі мало, краще бронежилет купити?

— Я бачив реакцію військових на наших концертах — пісні їх підбадьорюють, додають впевненості, що вони не одні на полі бою, що за них вболіває уся країна. З піснями люди століттями ішли в бій. Віра у перемогу не менш важлива, аніж бронежилет.

— Чи є кому писати пісні для військових? Україномовних виконавців наче більшає, але з радіо- і телеефірів це мало помітно...

— Ми повинні рівнятись на досвід ­Франції, де в теле- і радіоефірах франкомовної музики не менш як 85%. На жаль, продюсери вітчизняних музичних каналів роблять ставку на російську музику, мовляв, українські виконавці не знімають якісних кліпів. У цьому є частка правди. Але самі ж телепродюсери не хочуть змінювати ситуацію, бо якщо не пускати українських виконавців в ефір, у співаків ніколи не з’являться кошти на якісне аранжування і хорошого кліпмейкера. Небажання допомагати українським виконавцям ілюструє досвід квотування української музики (у 2006 році ввели квоту 50% на національний аудіовізуальний продукт в ефірі, яку у 2010 році скасувала «регіоналка» Олена Бондаренко. — “ВЗ”). Тоді радіостанції ставили вдень одну українську композицію на двадцять російських, а решту 45% “накручували” вночі, коли аудиторія слухачів найменша.

— Що потрібно робити виконавцеві, аби стати стопроцентним “форматом” на радіо і ТБ?

— Треба знайти музичного продюсера, який тебе “піджене” під вимоги ринку. Мені такий спосіб не імпонує — я в творчому польоті, пишу те, що відчуваю. Усвідомлюю, що не завжди влучаю “в десятку”. Beatles дали класний рецепт: “Після того, як напишеш свої сто пісень, наступні усі будуть хітами”. Я за крок до успіху — наближаюсь до позначки 100 (сміється. — “ВЗ”).

— Тепер у наших артистів практично нема конкуренції з боку іноземних виконавців на концертних майданчиках...

— Справді, російські артисти не їдуть, американські — бояться (держдепартамент США не рекомендує влаштовувати гастролі в країнах, де йде війна). Але українським артистам легше не стало — впала економіка. Для підтримки культури важливо запровадити закон про меценатство — якщо бізнесмен віддає частину відсотків від заробленого за рік на розвиток мистецтва, звільняється від податків. Законопроект розробила команда екс-міністра культури Євгена Нищука. На жаль, в парламенті питанням культури не надають належного значення. Тоді як у РФ культура — це елемент пропаганди і продовження “політики партії”. З російських фільмів імперський дух так і пре. Йдемо у наші кінотеатри і що бачимо? Українську культуру вбивали, народ пригноблювали... Хочеться мати своїх кіногероїв, бачити українську націю величною, з потужними традиціями і не меншими перспективами. Для самоусвідомлення українців такі речі дуже важливі.

Довідка «ВЗ»

Павло Табаков народився 27 квітня 1978 р. у Львові. Закінчив Львівське музично-педагогічне училище ім. Ф. Колесси і Львівську музичну академію ім. М. Лисенка. Був солістом і аранжувальником акапельних гуртів «Менестрелі» та «Орфей». Наприкінці 2005-го переміг у популярному телепроекті «Шанс». Через кілька років у складі октету «Орфей+» змагався у шоу «Україна має талант!», а згодом пробував свої сили у національному відборі на «Євробачення». У квітні 2012 р. переміг у проекті «Голос країни». Дискографія: «Тільки ти моя» (2007 р.), «Різдво для двох» (2008 р.), «Ти підпалила рай» (2009 р.), «Кава-Blues» (2011 р.), «Мій світ» (2013 р.). Одружений (дружина Ольга — сценарист), виховують донечку Анастасію та сина Олексія.