Анна КОШМАЛ: «Зареклася на знімальному майданчику заводити романи»

У новому серіалі Анна — дівчина з дитячого будинку, яка у 18 років опинилася на вулиці з порожніми кишенями, зате з величезним талантом. Сашка розбирається в автомобілях, намагається влаштуватися на роботу автомеханіком та мріє створити власну модель авто. Несподівана зустріч з молодим і перспективним політиком Андрієм Марчуком круто змінює її життя... Про серіали “Сашка” і “Свати”, навчання і особисте життя Анна Кошмал розповіла журналісту “ВЗ” під час зйомок серіалу “Сашка” (на фото — кадр з фільму).

- Які спільні риси у вас і вашої герої­ні Сашки?

— Сашка мені дуже близька. У років 13-16 я, як і вона, танцювала хіп-хоп, у мене була команда друзів і були такі всі “пацанячі”. Різниця у тому, що Сашка — з дитячого будинку, а ми — ні. Але у нас не було крутих “шмоток”, бо ми одягалися на “секонді”, повадки у нас були пацанячі і розмови такі ж. Це вже після 16-ти я почала перетворюватися на дівчину.

- А з механікою ви також на “ти”?

— За сюжетом, Сашка щось майструє на станції техобслуговування і любить інженерну справу. А я — ні. Найбільше, що знаю, — як замінити колесо у машині. Про це довідалася, коли складала іспит на права. З іншою механікою, скажімо, комп’ютерною, мені легко і просто. Мій батько — військовий фізик, навчив нас з братом розбирати і збирати компи. Це ми вміли ще у десятирічному віці. Мій брат став програмістом.

- Вас не налякало, що серіал такий довжелезний — 100 серій?

— Аніскілечки! Досвіду ж треба колись набиратися.

- Але ж ви ще студентка, доведеться поєднувати навчання і зйомки.

— Доведеться (сміється. -Г. Я.). Я навчаюся на режисурі, а там “відмазатися” складно.

- Доводиться чимось жертвувати...

— Найбільшої жертви зазнає моє волосся. Був такий проект, де я була темноволоса, тому після зйомок знову захотіла повернутися у свій “рідний колір”. Потім довелося довго лікувати волосся. І коли у мене коси стали такі гарні, довелося їх обрізати для “Сашки” — коротко, “під хлопчика”.

- Але ж можна було одягнути перуку.

— Перуки відразу видно, усе виглядає якесь неживе, та й у перуці голова так свербить (сміється. — Г. Я.).

- Як це, ви знімаєтеся у кіно, а навчаєтеся на режисерському?

— Так сталося. Моя перша освіта — вокальне відділення в естрадно-цирковому училищі, точніше, в академії. Там мені й запропонували вступити на третій курс режисерського факультету... Не шкодую, що навчаюся на режисурі, бо маю можливість оцінити з режисерської точки зору всю сцену і ситуацію на майданчику. Мені це лише допомагає.

- Часто за акторами “приклеюється” клеймо з поперед­нього фільму. На вас клеймо внучки “Сватів” приліпили?

— Аякже! Це приємно і неприємно. Приємно, бо проект — чудовий. А неприємно, бо вже граю в іншому фільмі, а мене все ще сприймають як Женю зі «Сватів».

- Батьки, коли дивляться фільми з вашою участю, хвалять чи критикують?

— Мої батьки завжди були об’єк­тивними. Ніколи мені не казали: “Ти — найкраща, ти найгарніша”, як помилково це робить більшість батьків. А потім дитина вважає, що вона геніальна. У мене все не так. Якщо батькам сподобалася моя робота, кажуть про це. Батьки пишаються мною. Я це бачу.

- Батько — військовий, а мама чим займається?

— Мама — педагог, вчитель англійської мови у школі.

- Як почуваєтеся на знімальному майданчику поруч із зірками? Чи не демонструють вони своєї зверхності?

— Не від популярності залежить зверхність, а від характеру. Талановитий актор ніколи не демонструватиме, що він — “велике цабе”. Був один випадок у моїй практиці, коли я приїхала на зйомки ситкому “Універ” до Москви. Приходжу у гуртожиток, а дівчата-акторки, яким не було більше 28 років, навіть не захотіли зі мною привітатися. На мене дивилися, як на меншовартісний товар, мовляв, “хохлушка”, українка, чого сюди приперла? Але таких людей завжди жалію. Бо така людина і сама нічого не вміє, та й інших навчити не зможе. У кожного артиста, у якого за плечима чималий досвід, намагаюся перейняти усе найкраще.

- Що перейняли від акторів зі серіа­лу “Свати”?

— Тетяна Кравченко і Федір Доброн­равов — такі люди... Все, що найкраще можна казати про людей, — це все стосується саме їх. Вони перевернули моє життя з ніг на голову. І режисер Андрій Яковлев. Ці люди навчили мене всього, що вмію робити у кіно. Вони мене розкріпачили, показували, де і як треба стати, як говорити, як правильно поводитися на знімальному майданчику. Ми багато спілкувалися поза кадром про нашу професію. Це вони навчили мене по-справжньому полюбити акторську професію.

- А які вони поза кадром?

— Ой, Тетяна Едуардівна (Тетяна Кравченко. — Г. Я.) — як мама. Постійно мене підгодовувала. Та й не лише мене. Ми десь знімаємо, а вона підходить до режисера і каже: “Андрюша, а ти супчик будеш?”. Він їй: “Та зачекай!” — “Охолоне, Андрюша!”. І вона завжди, що б не приготувала, — усіх кликала їсти. Коли серіал знімали у Києві, режисер Андрій Яковлев сприяв тому, щоб на майданчику панувала тиха, спокійна і дружелюбна атмосфера. Здавалося, що я не на роботі, а приїхала на курорт.

- Федір Добронравов у житті теж так жартує, як у кадрі?

— Така людина не може не жартувати. Складається враження, що йому 25 років. А як він ставиться до своєї дружини! Та й не лише до неї — до всіх ставиться з глибокою повагою. З перших хвилин розмови можна зробити висновок, яке велике серце у цього чоловіка і який він порядний.

- Кажете, склали на права, значить, їздите за кермом. Даішники вас впізнають?

— Я не порушую правил (сміє­ться. — Г. Я.). Скільки разів їхала, мене жодного разу не зупинили. Як сідаю за кермо — зосереджуюся відразу. Те увімкнула, те — пристенула, дзеркала перевірила. Перевіряю все до дрібниць. Літера “У” ніби у мене на чолі написана (сміється. — Г. Я.).

- У серіалі “Сашка” і у “Сватах” червоною ниткою проходить любовна тема. А поза знімальним майданчиком та нитка тягнеться?

— Як казала мій педагог з режисури, якщо підписалася на таку професію, будь готова, що у тебе ніколи не буде особистого життя. Тепер я її розумію, наскільки це складно. Я би на місці партнера не витримала, якби моя половинка цілими днями і місяцями була на роботі, я б її не бачила і тільки чекала, коли ж у неї буде вихідний, щоб ми могли зустрітися. Це важко.

- Але ж на знімальному майданчику задіяно стільки молоді. Невже тут, на місці, ні у кого не закохувалися?

— Ой, був у мене такий досвід. Розумію, що не можна, бо це — робота, хоча вона й об’єднує... Але це неймовірно важко. Я зареклася на майданчику заводити з кимось роман. Погано це. Але ж серцю не накажеш. Голова закрутилася, а потім ці рожеві окуляри зняти вже не можеш. Був такий випадок, коли мені “зір­вало дах”... Але не хочу про це розповідати. Не дуже добре все закінчилося, і я після цього випадку дала собі слово: ніяких романів на знімальному майданчику.

Довідка «ВЗ»

Анна Кошмал народилася 22 жовтня 1995 року у Києві у родині військового і педагога. У дитинстві займалася у музичній школі і танцювальній студії. Завдяки заняттям у театральній студії потрапила на кастинг у серіал “Свати”. У 17-річному віці зіграла роль внучки Жені у “Сватах”, через що блондинці Анні довелося перефарбуватися у чорний колір. Під час зйомок у серіа­лі “Свати” Анна вступила в естрадно-циркове училище у Києві.

Ставши популярною після виходу на екрани “Сватів”, взяла участь у кастингу на роль дівчинки з дитячого будинку у серіалі “Сашка”, де їй довірили зіграти головну роль. Серіал з участю Анни Кошмал транслює телеканал “Україна”.