Анна АНТОНЕЛЛІ: «Найважче було зіграти роль, у якій хоронила батька»

Акторка Анна Антонеллі з милозвучним італійським прізвищем стала популярною, зігравши роль Михеліни, молодшої доньки злодійки Соньки у багатосерійному фільмі “Сонька. Продовження легенди”. У послужному списку молодої акторки — понад десять ролей, серед яких і головна роль 20-річної Аліси у серіалі “Нерівний шлюб”. Ми познайомилися з акторкою на знімальному майданчику “Шлюбу”. Попри те, що показ серіалу “Нерівний шлюб”, який транслював телеканал “Україна”, уже завершено, до редакції “Високого Замку” продовжують надходити листи, у яких наші читачі просять розповісти про головну героїню. Про балет, кіно, дієту, італійське та львівське коріння Анна Антонеллі розповіла в ексклюзивному інтерв’ю журналісту “ВЗ”.

- У вас гарне італійське прізвище — Антонеллі. Звідки воно у вас?

— Антонеллі — це графський рід італійських художників. Дмитро Іванович Антонеллі приїхав у Росію писати портрети місцевої знаті і залишився. А я — прямий нащадок цього італійського художника.

- Ви у дитинстві займалися балетом і виступали у балетній трупі своєї мами. А зараз танцюєте?

— Я не лише займаюся балетом, бо я — артистка балету. Закінчила Імператорську школу російського балету, у якій моя мама працює директором. Потім — курс хореографічного училища імені Рудольфа Нурієва. Зараз у мене вже є своя балетна школа, у якій навчаються діти від трьох до сімнадцяти років. Викладаю у цій школі. Маю клас дівчаток, які тимчасово займаються з іншим викладачем, поки я задіяна у зйомках.

- Якби вам довелося вибирати між кінематографом і балетом, чому віддасте перевагу?

— Не намагатимуся вибирати. Спробую поєднувати, як би важко мені це не було. Бо мені подобається грати у кіно, а без балету я вже жити не можу. Останні шість місяців не займалася балетом, бо у мене була серйозна травма. Це співпало зі зйомками, тому я зараз на знімальному майданчику.

- Танцюєте змалечку. А коли вперше потрапили на знімальний майданчик?

— Значно пізніше, ніж почала танцювати (сміється. — Г. Я.). Мені було 14 років. Знялася у фільмі Олександра Сокурова “Російський ковчег”. До нас у школу прийшли кастинг-агенти. Їм потрібно було відібрати чотирьох дівчаток. Вибрали трьох дівчат-блондинок і мене — смуглу. Нас готували до проб. Старший гример каже: “Гримуйте її, щоб була білявкою”. А Сокуров велів нічого не робити. “Нехай це буде родзиночка”, — сказав він. Якось тоді так склалося, що я опинилася на всіх обкладинках, на всіх рекламах. У нас з Олександром Сокуровим були теплі стосунки, і саме він порадив мені йти в кіно.

- Знаю, що балярини сидять на суворій дієті. Як часто відмовляєте собі у шматочку солоденького?

— При моєму завантаженні жодних дієт дотримуватися не потрібно. Не задумуюся, що можна їсти, а чого — ні. Для мене головне — встигнути поїсти. Бо іноді на це не маю часу. От і доводиться їсти посеред ночі. А щоб правильно харчуватися, тобто дотримуватися суворих дієтичних правил харчування, треба мати море часу — готувати спеціальну їду, їсти маленькими порціями з певними проміжками часу. ... Це не для мене. Хоча своїм ученицям з балетної школи я постійно подаю приклад. Якщо котрась з них набирає вагу, намагаюся підтримати, пропоную “соцзмагання”, хто швидше з нас схудне.

- У серіалі “Нерівний шлюб” у вас драматична роль. Яка сцена далася вам найважче?

— Сцена, де помирає батько. Колись усім нам це доведеться пережити, але на знімальному майданчику треба зіграти так, щоб глядачі повірили, як мені тяжко прощатися з батьком, якого я дуже любила.

- Ви граєте головну героїню у серіалі разом з відомим і популярним актором Дмитром Бруснікіним. Не відчували дискомфорту, що поруч на майданчику знаменитий актор?

— Спочатку боялася, як дам собі раду. Але Дмитро Бруснікін не лише актор-професіонал, а й викладач. От він мені підказував — як треба зіграти у тому чи іншому епізоді. Та й своєю поведінкою демонстрував, що ми — одна команда і тут нема знаменитих і “зелених”. Ми усі були рівні.

- У фільмі з Дмитром Бруснікіним ви граєте чоловіка і дружину. Поза кадром вам подобаються чоловіки, які набагато старші від вас?

— Для мене це не має принципового значення. Мені подобається, щоб чоловік був чоловіком. А про такого чоловіка, як у фільмі Султан, — можна лише мріяти. Різниця у віці тоді нівелюється повністю. Це — жіночий ідеал: сильний, впевнений, людина, здатна діяти. Людина, яка зайвий раз не обіцяє, а діє.

- У “Нерівному шлюбі” ваша героїня неодноразово опиняється у небезпечних ситуаціях. Самі виконували усі трюки чи каскадер?

— Руки мої були у синцях, тіло — також після зйомок сцени з вертольотом. Причому цю сцену знімали у повітрі. Я вперше у житті летіла на вертольоті. Але я люблю екстрим — їзду верхи. Коли кров застигає у жилах — це для мене!

- Окрім того, що ви знімаєтеся у російських стрічках, зіграли й в українському фільмі “Моя старша сестра”. Як ви потрапили на зйомки в Україну?

— Так само, як і в усі фільми, — пройшла кастинг і отримала роль. А з Україною у мене теплі і навіть родинні стосунки. У Львові живуть мої бабуся і дідусь. На жаль, не маю можливості відвідувати їх так часто, як би мені цього хотілося. Кілька днів тому у дідуся був день народження, я його привітала телефоном. А тато мій поїхав до нього у Львів. Пригадую, у дитинстві я часто бувала у Львові. Там у мене ще й тітка живе. Ми ходили тими вузенькими вуличками... Зараз ми з дідусем пишемо листи одне одному. Від руки.

- Якщо випадає вільний день, чим займаєтеся?

— Найкращий відпочинок для мене — змінити вид діяльності. Зі знімального майданчика переключаюся на репетиції з дітьми. Або можу взяти коня і скакати галопом парком. Люблю щось цікаве почитати.

- Більшість акторів — забобонні. Ви також належите до них?

— Ні. Я не забобонна. Забобонність суперечить християнській релігії. Зрозуміло, всі бояться вроків. Якось я прийшла з таким запитанням до священика, на що він мені відповів: “Якщо ти віриш у Бога, — наврочити тобі ніхто не зможе”.

Фото автора