Сергій ЗВЄРЄВ: «Я у своїй професії – супермегазірка»

Відомий стиліст створив персонаж «звезда в шоке», щоб «пристьобуватися» над світом моди


У шоу-бізнесі важко знайти більш епатажного персонажа, ніж Сергій Звєрєв. Завжди у гримі і завжди з пишною укладкою платиново-білого волосся, про яке тільки може мріяти жінка. Свою кар’єру починав простим перукарем. Завдяки таланту і харизмі став відомим. Він — абсолютний чемпіон Європи і світу серед стилістів. Щоразу дивує публіку новинками, а недавно вирішив показати себе у новому амплуа — почав співати. Будь-які творчі починання Звєрєва публіка сприймає «на ура!». Про те, чому заспівав і чому вважає себе неформатом і супермегазіркою, Сергій Звєрєв розповів журналісту “ВЗ” після зйомок документального проекту “Таємниці зірок”, що на телеканалі “Україна”.

- У липні ви відсвяткуєте півстолітній ювілей. Відчу­ваєте свій вік?

— Та не важливо, скільки років. У цій професії, та й взагалі у шоу-бізнесі, нема віку. Мені хочеться постійно перевтілюватися, та найголовніше, робити це вчасно. Бо, як відомо, життя — це театр. І потрібно грати… Грати до кінця. Тому вікових обмежень бути не може.

- Ви завжди працювали тільки з найгарнішими жінками. Хто був найулюбленішою вашою моделлю?

— Співачка Ірина Понаровська! Я так її любив у той період, що, окрім неї, взагалі нікого не бачив. Засинав з її ім’ям, прокидався з її іменем і її образом. Я жив нею… Мені здається, що з жодним зі своїх чоловіків вона стільки не прожила, скільки зі мною, спілкуючись зі мною… А ще мені страшенно подобалася Людмила Гурченко. Я так запалився нею, така любов була у мене до неї! Ось так — раптово! Ця закоханість — це як з Понаровською, тільки тут було зовсім інше. З Понаровською… там зрозуміло: як дурень закохався у неї і протягом десяти років був як зомбі. А з Людмилою Марківною було інше, неземне…

- Ви помітно виділяєтеся на тлі інших стилістів — і своєю зовнішністю, і поведінкою…

— Я у своїй професії — супермегазірка. Поруч — нікого. Мало того, що нікого у країні нема, то ще і за кордоном є взагалі смішні люди — стилісти. Без смаку, але зі злобою. Я всюди «неформат». Нема більше такого. У перукарському мистецтві — неформат, у світі моди — також неформат. Усюди — неформат.

- Чому ваш образ став таким популярним?

— Персонаж, якого я створив, — «звезда в шоке» — це стьоб над шоу-бізнесом, стьоб над світом моди. У нас є такі артисти, яких я колись чесав. Вони — ніхто, але вважають себе зірками… Я на них дивився і думав, що треба якось боротися з цим явищем. І ми разом з іншими креативними хлопцями вигадали такий персонаж. Та чомусь цей персонаж так полюбили люди, що я вже не був їм потрібний. Потрібна була «звезда в шоке».

- В якийсь момент ви здивували публіку, вирішивши розпочати кар’єру співака. Не боялися, що будуть над вами сміятися, знущатися?

— Пригадую, вже вирішив, що ніколи не буду цього робити. Ну, хіба що для себе. Раптом Алла (Алла Пугачова. — Г. Я.) наполягла. Мовляв, як це не будеш співати? Алла переконала, що я неправий. Перед моїм першим виходом на сцену вона мені сказала: «Ти знаєш, там стільки клоунів, всі виходять, «викаблучуються»… Так поводяться: пісня про одне, а вони викаблучуються про інше. Ти вийди дуже скромно, заспівай скромно. І досить». Всі любити не зможуть. Бо нема у світі такого артиста, якого би любили всі.

- Ви постійно перебуваєте в оточенні гарних жінок. Заради фігури моделі скромно харчуються. Як ви ставитеся до всіляких дієт?

— Моделі мають зовсім інші канони краси. Іноді вони зберуться перед дзеркалом і починають сперечатися: хто з них товстіший, і де кому ще у якому місці треба схуднути. Більшість з них вже і так прозорі! Ця психологічна проблема дів­чат уже на стадії збочення. З одного боку, можу зрозуміти дівчат, особливо моделей. На показах і зйомках вони мають виглядати чудово. Тому в їхніх головах постійно присутні докори сумління за кожну скибочку хліба. Ось я дуже люблю пельмені, котлетки… І не розумію, як можна жити в Україні і відмовлятися від вареників і борщу з пампушками?

- Як правило, успішні люди, попри наявність армії шанувальників, страждають від самотності…

— Від чого я ніколи не страждав — це від самотності. Я про неї мріяв і мрію. Я шанувальників виганяю у двері — а вони уже лізуть у вікно. Ну бо так! Зірка шикарна! Наймолодший король гламуру у світі!

- А чому ви вирішили стати стилістом? Не було інших бажань, скажімо, лікарем, інженером, військовим?

— Про те, що стану стилістом, — знав ще у дитинстві. Страшенно ненавидів стрижки «під бобрик» або «чубчик», які мені робили у дитинстві. Через нещасливе кохання поїхав з Усть-Кам’яногорська до Москви і вступив у технічне училище №13, яке зараз називається Академією перукарського мистецтва. Після першого курсу поїхав на стажування у Париж, бо розумів: західні стилісти мене таки чогось навчать.

- Навчили?

— Трохи навчили, але більше мене навчили в армії. Я служив у Польщі. Моя дембельська парадна форма була зразково показовою, хоча з порушенням правил. Мій мундир прикрашали саморобні аксельбанти, які могли носити солдати з почесного караулу або офіцери зведеного Московського оркестру. Цей військовий аксесуар я підгледів у польських офіцерів під час параду і скопіював для своєї дембельської форми. А коли демобілізувався, почав експериментувати і завоював славу найкращого перукаря. Найдешевша стрижка у мене коштувала 1 рубль 70 копійок, а найдорожча — п’ять рублів. І майже всі клієнти залишали чайові.

- Ви зі сином Сергієм — як тато і син? Чи друзі?

— Він у мене — як ангел-охоронець. Він настільки свята і неординарна істота, і у нас з ним така неземна любов, що ми один без одного не можемо існувати. Я відчуваю його на віддалі. І він мене відчуває на віддалі. Іноді мені здається, що нам навіть однакові сни сняться. Бо я кажу якусь думку, а він її продовжує.

- Наскільки ви вимоглива людина у реальному житті? Що у райдері Сергія Звєрєва?

— Мій райдер — мінеральна вода. Люблю гарячий чай з лимоном і мед — для голосу. Якщо у мене поспіль три сольні концерти, то перед третім можна і 25 грамів коньячку перехилити, бо голосу вже нема. Знаєте, чим професійніший артист, тим менше йому потрібно. Він замовляє гарне світло, звук, щоб дах не протікав. Не завжди виступаємо там, де є п’ятизіркові готелі. Я виступав у жіночих колоніях, революційних центрах, у поліклініках, лікарнях, де райдер — нуль. У них там нема можливості надати цей звук чи світло. Ми так і працюємо дві години — без апаратури, без мікрофона. Ось так стою і співаю людям — спілкуюся з ними.

Довідка «ВЗ»

Сергій Звєрєв народився 19 липня 1963 р. у смт Култук Іркутської області у родині залізничного слюсаря. Дизайнер, візажист, стиліст, співак.

Отримав освіту з трьох спеціальностей: перукарське мистецтво, декоративна косметика і дизайнер одягу. У 1979 р. потрапив у модельний бізнес. Навчався у Будинку моди у Парижі і водночас там працював.

Сергій Звєрєв — особистий стиліст Алли Пугачової та Ксенії Собчак. Зіграв епізодичні ролі у десяти фільмах. Має звання почесного професора Київського державного національного університету культури.

У стиліста є син — Сергій Звєрєв-молодший (25.08. 1993 р. н.), який народився у цивільному шлюбі.