Поліомієліт повернувся!

Лікарка закликає батьків вакцинувати своїх дітей. Це – єдине, що гарантує 100% захист від паралічу й смерті

Чотири роки відносного спокою — і от знову: на Рівненщині виявили випадок гострого млявого паралічу у дівчинки віком 1 рік і 4 місяці. Ще шестеро дітей з тієї ж сім’ї хворіють безсимптомно. Всі вони невакциновані — батьки відмовилися робити щеплення своїм нащадкам начебто із релігійних міркувань. Востаннє спалах поліомієліту в Україні фіксували у 2015 році, і країні знадобилося два роки, щоб його подолати.

У світі про поліомієліт уже й не згадують, але продовжу­ють вакцинувати дітей від цієї хвороби, адже на мапі залишило­ся три країни, де циркулює дикий штам — Таджикистан, Афганістан та Пакистан, і вакцинацію не при­пинять доти, доки поліомієліт не вдасться подолати у глобальному вимірі. Так, як це було з натураль­ною віспою, останній випадок якої зафіксовано у 1977 році у Сомалі. Цю страшну недугу, яка, за при­близними підрахунками науковців, за 14 століть забрала 1 мільярд життів, людству вдалося побороти завдяки масовій вакцинації.

Що це за захворювання таке — поліомієліт? Як відбувається за­раження, які симптоми викликає, до яких наслідків може призвести та як йому запобігти, про це ми запитали лікарку-епідеміоло­гиню Львівського міського від­ділу обласного лабораторно­го центру МОЗ України Ірину Кручковську.

«Поліомієліт (з грецької „по­ліос“ — сірий і „міелос“ — мозок) — це гостре вірусне захворювання, яке може призвести до паралічу. Зазвичай перебіг цієї хвороби безсимптомний, однак підступ­ність вірусу поліомієліту полягає у тому, що він здатний проникати у нервову систему, пошкоджувати відділи сірої речовини спинного мозку і призводити до незворот­них порушень», — розповідає фа­хівчиня з епідеміології.

Тривалий час людство було безсилим проти цієї хвороби. У середині ХХ століття захворю­ваність на поліомієліт у США та європейських країнах набула масштабу справжнього націо­нального лиха. Щороку у США виявляли більш ніж 50 тисяч ви­падків інфікування. Тож перед ученими й медиками поставили завдання — за короткі терміни створити діючу вакцину проти по­ліомієліту. У середині 50-х років минулого століття така вакцина була створена. Американці виши­ковувалися у довжелезні черги, аби зробити щеплення. Завдяки масовій вакцинації епідемію полі­омієліту вдалося подолати: якщо у 1980-х кількість випадків за­раження становила близько 400 тисяч, то вже після 2001 року цей показник знизився до 1 тисячі, тобто у 400 (!) разів менше.

«Щодо ситуації в Україні, то поки що вона виглядає досить тривожною, оскільки лише неве­лика кількість населення вважає за необхідне вакцинуватися від поліомієліту», — констатує лікарка.

Згідно з Календарем профі­лактичних щеплень, перші два щеплення в Україні роблять інакти­вованими поліомієлітними вакци­нами (ІПВ) у віці 2 і 4 місяці, а третє — оральною вакциною (ОПВ) у віці 6 місяців. Далі проводять ревакци­націю у віці 18 місяців, 6 і 14 років.

У 2019 році рівень охоплення щепленнями в Україні проти поліо­мієліту становив 20% (за необхідних 95%). ЮНІСЕФ закликав українську владу вжити термінових заходів для запобігання спалаху поліомієліту у країні, адже збудник поліомієліту поширюється дуже швидко, і зара­зитися ним дуже легко.

«Майже у 95% випадків захво­рювання ніяк себе не проявляє. Приблизно у 3−4% хвороба „мас­кується“ під кишкову інфекцію або інфекцію дихальних шляхів. В одного інфікованого з 200 роз­вивається незворотний параліч, — наголошує Ірина Кручковська. — Паралітична форма поліомієліту — найскладніша. Розвивається, коли вірус проникає у нервові клітини, які відповідають за роботу м’язів. Параліч (його називають гострим млявим паралічем) виникає рапто­во. Хвора людина не може ходити, а інколи — навіть вільно дихати, бо вражатися можуть і ті нервові во­локна, які відповідають за роботу м’язів грудної клітки».

Поліомієліт можна назвати хворобою «брудних рук». Полі­овірус досить стійкий в умовах зовнішнього середовища, а в ор­ганізм людини може потрапити із зараженими харчовими продук­тами чи водою. Джерело інфекції — людина (хвора або носій, у якого перебіг захворювання є безсимп­томним). Збудник протягом кіль­кох діб виділяється через рот, а потім ще впродовж кількох тижнів, а іноді й місяців — із випорожнен­нями. Зараження може відбутися повітряно-крапельним шляхом, але частіше — фекально-оральним внаслідок потрапляння вірусу до рота через забруднені руки, їжу і предмети побуту.

За словами епідеміологині, ви­падки захворювання, як правило, реєструють влітку та восени. Най­частіше хворіють діти віком від пів року до п’яти. У більшості випад­ків захворювання викликається ві­русом типу I. Після перенесеного захворювання формується стій­кий типоспецифічний імунітет.

«Після того, як вірус потрапить в організм людини, перші клінічні ознаки захворювання виникають на 7−14 день. Форма захворюван­ня може бути як дуже легкою, так і вкрай важкою. Для поліомієліту ха­рактерна гостра початкова стадія, яку ще називають препаралітич­ною. Вона вирізняється гострим початком, різким стрибком тем­ператури, шлунково-кишковими розладами й катаральними про­явами. Досить часто виникають:

  • сильний головний біль;
  • млявість;
  • блювота;
  • висока стомлюваність;
  • сіпання м’язів;
  • сонливість або безсоння;
  • біль у м’язах спини та у само­му хребті.

Такий стан може тривати від трьох до п’яти днів. Якщо попере­дньо була проведена вакцинація, захворювання завершується на цій стадії, і хворий одужує. За від­сутності вакцинації настає друга стадія — паралітична, яка характе­ризується такою симптоматикою:

  • знижується температура тіла;
  • припиняються сильні болі у м’язах;
  • виникають паралічі і парези (неповні паралічі. Авт.) — голо­вним чином у нижніх кінцівках, але також (хоч і рідше) можуть уража­тися м’язи шиї, тулуба, преса і ди­хальна мускулатура. Тонус м’язів істотно знижується;
  • через 1−2 тижні можуть вини­кати вивихи суглобів і розвивати­ся м’язова атрофія", — перелічує епідеміологиня.

Третя стадія — відновна. Вона триває від чотирьох до шести міся­ців, після чого темп відновлення різ­ко знижується і залишаються м’язові атрофії та контрактури (обмеження рухливості суглобів. Авт.).

Четверта стадія — залишкові явища. Для цієї стадії характерні залишкові, стійкі, мляві паралічі, деформації, викривлення хребта і контрактури.

Ризик летальних наслідків за поліомієліту становить 5−25%. Смерть виникає переважно через параліч дихальної мускулатури.

Як відомо, будь-якій хворобі завжди легше і дешевше запобіг­ти, ніж потім боротися з її наслід­ками. У випадку з поліомієлітом ситуація виглядає ще більш дра­матичною. На жаль, вилікуватися від цієї недуги неможливо, але хороша новина полягає у тому, що майже зі 100%-ою вірогідністю їй можна запобігти. «Єдина можли­вість це зробити — провести ще­плення від поліомієліту», — наго­лошує Ірина Кручковська.

Читайте також: Поліомієліт перемогли у світі, але чому він можливий в Україні?

Схожі новини