Палац Сосновського охороняє кам’яний лев
Історично-архітектурною домінантою вулиці Чупринки та й, мабуть, усієї Кастелівки, є неймовірної краси «середньовічний замок» — будинок № 50−52. Його називають «Палац Сосновського», по імені архітектора — Юзефа Сосновського. Це два спарені будинки, які фактично є одним цілим. Початково будувалися як прибуткові за власним проєктом Сосновського — у 1900−1908 роках. Скульптурне оздоблення фасадів приписують Антонію Попелю. 1922 року архітектор Пйонтковський реконструював будинок
Палац Сосновського — будівля з елементами неоготичного та неороманського стилів.
Спочатку дім мав назву «Під Орлами»
Інша назва споруди — Будинок Бесядецького — пов’язана з Францішеком Бесядецьким, якому належала кам’яниця номер 50 (з 1919 року). Власником кам’яниці номер 52 (наріжної з вежею) був Антоній Країнський.
Відомий бібліофіл і колекціонер Францішек Бесядецький купив будинок номер 50 після Першої світової війни. Тоді він мав назву «Під Орлами» — дві фігури орлів прикрашали кам’яні стовпи вхідної огорожі. Вхід до будинку охороняв кам’яний лев.
Помешкання власника одразу стало центром Товариства любителів книги, організованого Бесядецьким. Був співзасновником, співредактором та видавцем часопису «Екслібрис», фінансово підтримував бібліофільський «Сільва Рерум», щедро дарував бібліотекам раритети. У цьому будинку збиралися письменники, художники, філософи, бібліомани, колекціонери книг, гравюр, екслібрисів.
1938 року власником став Вінсентій Валігура, директор спілки «Карпати», що займалася дистрибуцією нафтопродуктів. Також співвласниками була родина Вільчинських. 1939-го обидві кам’яниці зайняли «совіти», поселивши там переважно військових.
«Там кагебешники й льотчики в основному жили»
Центр міської історії записав спогади (транскрипт) колишніх мешканців будинку, що жили там у післявоєнний час. Пані Єва жила в будинку № 50 з 1950 року. Її батько був примусово виселений після Другої світової війни з території Яворівського полігону. Утік у Дніпропетровську область, там переховувався, потім повернувся у Львів. Влаштувався кочегаром у будинок на нинішній вул. Чупринки. Будинок опалювався вугіллям, його завантажували у вагонки. А мама потім влаштувалася сюди ж двірничкою. Сім’ї виділили тут однокімнатну квартиру площею 27 кв. метрів. Великі квартири влада ділила на кілька менших, підселювала нових мешканців. «Це був воєнний дім, там кагебешники й льотчики в основному жили», — розповідає жінка.
Пані Єва пригадує, що у 52-му домі у вежі був басейн, у ньому діти купалися. А у квартирах 50-го дому панелі і двері були облицьовані червоним деревом. Арка при вході в будинок мала гарний розпис: синє небо, золоті зірки. У дворі подвір’я було викладено дерев’яною бруківкою. Ця велика рідкість збереглася досі.
Але поступово люксусове внутрішнє оздоблення будинку нищилося, належного догляду не було, усе робилося не по-господарськи. На подвір’ї були стайні, а як прийшла радянська влада, їх переобладнали під гаражі. Там стояли машини, які возили великих посадовців, що жили в цьому будинку.
1960-го почали ліквідовувати ті гаражі, люди собі з них зробили помешкання.
Львівський архітектор Юрій Волощак пригадує, що у 1970−80-ті рр. цей будинок слугував штаб-квартирою «Клубу дослідників Всесвіту ім. К. Ціолковського». Після застійних років тут, на вершині романтичної вежі, у майстерні відомого художника, директора дитячої художньої школи Володимира Риботицького, 1987 року зібрався перший «козацький» вертеп. У ньому виступали представники львівського мистецького середовища Василь Качмар, Андрій Винницький, Остап Патик, Олесь Царук, Гриць і Роксоляна Козії, Тарас Олещук та сам Юрій Волощак.
Відновити колишню красу
У наш час свідомі мешканці намагаються відновити колишню красу «палацу». Гідеса, історикиня архітектури Тетяна Казанцева записала Ютюб-випуск із нинішнім мешканцем будинку паном Ярославом. Він із дружиною придбав квартиру з романтичним «венеційським» балконом, що на другому поверсі. Подружжя взялося за реставрацію помешкання. Почали з балкона, який був у жалюгідному стані. Пан Ярослав розповів, що допоміг сусід поверхом вище, отець Роман. Довго «штурмував» міськраду, і врешті-решт вона відновила балкон за кошт міського бюджету.
А пан Ярослав з дружиною знайшли реставраторів, які зробили зондаж всередині квартири. Мають надію, що будуть відкриті автентичні розписи. За власний кошт провели реставрацію вікон. А от на стелі балкона знайшли практично знищені розписи. Їх відреставрували. Вдалося відновити колорит і орнамент. За стилем гармонують із розписами, що були на арці при вході в будинок.