Віддадуть більше, ніж зароблять
Студентів, які підробляють промоутерами біля сигаретних кіосків, можуть оштрафувати на 170 гривень
Минулого тижня у маршрутці бачила двох дівчат, одягнених у синьо-білі курточки з логотипами відомого тютюнового бренду. Мали вони такі ж сині брендовані сумки. З розмови зрозуміла, що вони відпрацювали день промоутерами біля сигаретного кіоску, а тепер повертались на фірму писати звіт та переодягатись. Очевидно було, що дівчата — промоутери з досвідом, бо тішились, що на наступних вихідних рекламуватимуть інший бренд, а він замовив тепліші куртки... На перший погляд, нічого дивного, адже на таких акціях підпрацьовує чимало студентів. Проблема в іншому — з 16 вересня будь-яка реклама сигарет, як пряма так і непряма, заборонена. І виявляється, правоохоронці можуть штрафувати не замовника промоакції, а промоутера.
«Промоутери працюють біля місця, де торгують сигаретами (наприклад, дають покупцям, які придбали певної марки, невеличкі призи, пропонують взяти участь у розіграшах), — тоді це розцінюється як стимулювання продажів. А це, відповідно до закону, тепер заборонено. Тому до промоутерів можуть застосовувати адміністративну відповідальність у розмірі від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів (від 85 до 170 гривень)», — каже завідувач відділу контролю за рекламною діяльністю Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Олександра Штибель. Щоправда, для цього треба викликати міліцію, скласти протокол про адмінправопорушення... При цьому рекламна агенція, так само як і замовник реклами, можуть залишитись безкарними. Відповідно до того ж таки закону, вони у цьому випадку мали б сплатити штрафи від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів (від 1700 до 4250 гривень). Але є одне “але”... Щоб їх притягнути до відповідальності, треба, щоб промоутер, якого “зловила” міліція, мав офіційне підтвердження, що його найняли на роботу. Але ж майже усі ці студенти працюють неофіційно, тому жодних документів не мають.
Більше того, за цим законом оштрафувати можуть навіть того, у кого після промоакції (яка, можливо, проходила ще до набуття чинності цього закону) лишилась куртка, футболка, кепка чи сумка, і він вирішив її одягти на вулицю.
Звичайно, усі розуміють, що наші доблесні міліціонери ніяких протоколів складати не будуть. Зате тепер зможуть збирати “данину” (нехай по 10-20 гривень) з переляканих студентів-промоутерів. Уявіть перелякану дівчинку-першокурсницю, до якої підходить міліціонер і каже, що вона порушила закон, і він мусить її забрати у відділок. Та дитина віддасть усе, що має, аби тільки її не забрали...
До речі, рекламні агенції, які набирають промоутерів, в один голос стверджують, що з тютюновими брендами не працюють.
“Ми знаємо, що по місту ще є промоутери біля сигаретних кіосків, але ми з сигаретними брендами не працюємо. Зрештою, і не працювали ніколи”, — заявили нам в один голос у кількох рекламних агенціях, які спеціалізуються саме на BTL-акціях (різноманітні акції, які спрямовані на стимулювання збуту товарів). Від співпраці з “сигаретниками” відхрещувались навіть ті компанії, на сайтах яких все ще є фото з їхніх акцій для відомих тютюнових брендів. Усе це означає лише одне — агенції прекрасно розуміють, що проводити такі промоакції заборонено, але промоутерам про це не кажуть.
“Ми працюємо з супервайзером (керівник групи агентів з продажу, промоутерів, консультантів. — Авт.), який формує команду на кожну акцію. Це може бути роздача листівок, акція у супермаркеті чи біля кіоску. Буває, що треба просто стояти з прапорами фірми (інколи — усі вісім годин). Мені все одно, який бренд, головне, щоб було у час, коли у мене нема занять, або такі пари, на які можна не йти, і щоб не треба було їхати на інший кінець міста, — каже студентка-філолог Анна Габ’як. — Як правило, за годину платять 12 гривень, але алкоголь і тютюн оплачують краще — 18-20 гривень за годину”.
Про те, що за промоцію сигарет її можуть оштрафувати, дівчина почула від нас вперше. Хоча каже, “тютюнових” замовлень тепер стало мало. Востаннє вони працювали з сигаретами у сере-дині жовтня (тоді це вже було заборонено). Як називається рекламна агенція, на яку вона працює, дівчина також не знає. Каже, телефон супервайзера дала їй одногрупниця, яка, своєю чергою, знайшла його “Вконтакті”. В офісі була лише двічі (як правило, зустрічаються уже на домовленому місці, розраховується він відразу після акції), але вивіски там не було. “Яка різниця, розраховуються ж вчасно, і платять, скільки домовились. Бо у мене дуже багатьох знайомих супервайзери “кидали”, — каже Аня.
