Гарних сценаріїв для росії немає

Згоджуватися на паузу у війні – означає стикнутися з колосальними ризиками всередині країни, коли сфашизованому населенню треба буде пояснити чому "СВО нє дастігла цєлєй". Звісно, тут можна було б увімкнути пропаганду і оголосити «перемогу», але є ще економіка, яку обдурити важче, і яка на шкірі росіян доводитиме, що ринки втрачені, борги величезні, а ціни високі.

Дилему путіна, як не дивно, добре розуміє і по-своєму намагається використати Трамп, який у разі миру пропонує путіну свій особистий «план Маршалла» - спільні економічні проєкти, які принесуть йому прибуток та заліплять дірки в російському бюджеті.

Але це означає, що путіну зараз доводиться вибирати: або бути васалом Китаю сьогодні, коли війна залежить від того, скільки Китай купить нафти та передасть технологій подвійного призначення, або – бути васалом США завтра, коли Трамп візьме під контроль розробку російських ресурсів.

Будучи латентним недонацистом путін, певно, вибрав би все-таки США, а не Китай. Але ніхто не знає скільки той Трамп буде при владі, бо в США, на відміну, від Китаю, трапляються вибори, які можуть поміняти президента, а відповідно і всі домовленості разом з ним.

Тому путін вже не вперше просто вибере не вибирати.

А відповідно і черговий раунд перемовин в Маямі поки нічим не завершиться. Хоча Україна і має вперто проводити подібні зустрічі з американцями, аби показати готовність до миру, зберегти постачання зброї та задовольнити его Трампа, який як вередлива дитина колекціонує по всьому світу порожні фантики компліментів.

Джерело