Чому Лавров згадав книгу Кучми «Україна - не росія» як «Біблію українського націоналізму»

Журналісти, які дивуються тому, що міністр закордонних справ росії Сергій Лавров згадав книгу Леоніда Кучми «Україна - не росія» як «Біблію українського націоналізму» - у той час, як у 2003 році на цю книжку мало хто звернув увагу в москві - мають рацію хіба що з точки зору публічної реакції. Її і не могли собі дозволити - навіть на тлі подій навколо Тузли Україна залишалася «братерською республікою», а Кучма займав своє місце у клубі лідерів країн СНД, поруч із Назарбаєвим, Лукашенком і самим путіним.

Однак вихід цієї книжки - й те, що її ще й презентували в москві - викликав нестримну лють, із проявами якої у високих ешелонах російської влади я стикався неодноразово. Тому що її сприйняли як маніфест остаточного розриву Кучми із політичним планом, який москва намагалася здійснювати в Україні з 1994 року. Якщо дуже просто: кремль допоміг Кучмі стати президентом України для того, щоб він переконав українців в тому, що Україна - це росія або ж майже росія, а не навпаки. Книжка сприймалася як зрада, між тим сам Кучма вважав, що його зраджують росіяни, бо давно вже повірив - безпідставно - що вони сприймають його як партнера, а не як тупорилого Лукашенка. В цій його щирій вірі я переконаюсь після 2014 року, коли на одній з неформальних зустрічей ми з Леонідом Кравчуком будемо говорити з Кучмою про його участь у перемовинах з росією і я дещо розгублено скажу йому, що ми й не думали, що в нього є державницький інстинкт. На що Леонід Данілович у властивій йому манері відповів, що нам обом знадобилося 20 років, щоб це зрозуміти.

Але все це буде потім. А у 2003 році путін остаточно переконався у важливості докорінної зміни української політики і необхідності зробити ставку на відвертих навіть не маріонеток - агентів. Кадрові зміни в бік дієвої реанімації імперського проєкту будуть відбуватися і в самій росії. Так, в березні 2004 року новим міністром закордонних справ росії замість класичного дипломата Ігоря Іванова стане близький до «сусідів» - так у МЗС називають чекістів та їхніх посіпак - Сергій Лавров.

Так що він зовсім не випадково згадав цю книжку.

Джерело