Для Трампа Україна — «мале пиво»…

Мабуть, це ті самі простодушні люди, які свято вірили, що з приходом до влади Зеленського війна неодмінно закінчиться: для цього достатньо «подивитися в очі путіну». Нагадаю, Зеленський переконував своїх виборців, що в цих очах «він бачив мир». Зе­ленський насправді свято вірив, що як тільки Україна відведе вій­ська, путін так розчулиться цим жестом доброї волі, що одразу з хижого вовка перетвориться у мирну вівцю.

Трамп, по суті, наступає на ті самі граблі, що і український пре­зидент. І це не дивно, бо обидва лідери дуже схожі за своїм пси­хотипом, за манерою поведінки.

Трамп пообіцяв те саме, що свого часу Зеленський: закінчити війну протягом 24 годин. Тільки Зеленський думав, що для цього достатньо «просто перестати стріляти», а Трамп, що «просто пе­рестати давати Україні зброю».

Але правда у тім, що у Трампа немає жодних інструментів тис­ку на путіна, а на Україну є: бо без фінансової та воєнної допомо­ги США ми собі ради, мабуть, не дамо. І саме цей механізм впливу Трамп збирається використовувати, аби «зупинити війну». Втім, він цього і не приховував. Ба більше, трампісти рік тому робили усе можливе, аби не дати, чи хоча б максимально загальмувати до­помогу Україні. І їм ще тоді вдалося вплинути на цей процес, що відчутно підірвало обороноздатність України: ситуація на фронті змінилася не на нашу користь.

Заявляючи про «припинення війни», Трамп жодного разу не сказав, що Україна має перемогти чи хоча б не програти. Він жодним чином не зацікавлений у нашій перемозі. Бо Україна для нього — «мале пиво». Ми можемо бути незадоволені рівнем під­тримки з боку адміністрації Байдена, вважати, що нам давали не­достатньо зброї та грошей, але для Байдена підтримка України була світоглядною метою. А Трамп — не людина цінностей і прин­ципів, це типовий нарцис, який діє лише з огляду на єдиний мо­тив — вигідних для нього угод. При цьому, як бізнесмен-мільярдер, він звик укладати угоди лише з рівними за статками і статусом ві­заві. У геополітиці таким вважає путіна, а не Зеленського. Перед путіним він завжди благоговів, що не раз демонстрував ще під час свого першого президентства…

Вже не кажу про те, що «український кейс» свого часу став приводом для імпічменту Трампу. І це для нього залишило вкрай неприємний осад. Нагадаю, причиною процедури імпічменту стала телефонна розмова Трампа з Зеленським, де американ­ський президент вимагав від українського щойно обраного глави держави ініціювати розслідування діяльності сина Джо Байдена, аби в такий спосіб скомпрометувати свого конкурента на вибо­рах. За це він обіцяв розморозити американську військову допо­могу Києву на суму 391 млн доларів. Як бачимо, навіть тут він діяв за принципом примітивного шантажу.

Тому припускаю, що адміністрація новообраного президента Трампа буде схиляти українське керівництво до невигідних для нас угод з росією також методом тиску і шантажу. Нещодавно Трамп дорікнув Байдену за слова про вступ України в НАТО, мов­ляв, ця фраза і спровокувала росію почати війну. Іншими слова­ми, цинічно переклав відповідальність з хворої голови на здорову і, по суті, виправдав агресію путіна. Це явний пас путінській росії, ще один сигнал, на чиєму він боці і кому буде підігрувати.

Україну схилятимуть відмовитись від вступу в НАТО, мов­ляв, вам і так це у найближчі роки чи навіть десятиліття не світить, відтак нема сенсу впиратися і заради ефемерного членства про­довжувати війну та втрачати людей. Це підлий і підступний аргу­мент. Адже НАТО — це в перспективі єдиний порятунок України від неминучої агресії росії. Будь-яке перемир’я — це тимчасовий перепочинок, який в стратегічному плані вигідний росії. путіну заморозка війни по лінії фронту потрібна насамперед задля знят­тя санкцій. Саме на це він розраховує і саме цього буде добива­тися від Трампа. Скасування санкцій дасть путіну можливість від­новити економіку та остаточно перебудувати її на воєнні рейки. І тоді грунтовно підготуватися до чергової агресії. А Україну за цей час росія буде руйнувати і нищити зсередини, зокрема і через політичні важелі. Це вона вміє, та й агентури для цього в Україні достатньо.

Тому іншого варіанта, як воювати, у нас немає. Бо інакше ми війну зі ще сильнішим, більш підготовленим ворогом передамо дітям. І це не образний вислів, а конкретний план путіна.

Нашим єдиним надійним союзником залишається Європа, і усі зусилля треба спрямовувати у цьому напрямку — будувати спільний щит від орків.