Відставка Кирила Тимошенка також не на часі?

Ось такий «благородний вчинок» з «панського плеча»…

Тобто чиновник Офісу президента, по суті, «віджав» для власного комфорту «круту тачку», яку західні партнери надали для порятунку цивільного населення, що страждає від бом­бардувань та інших жахів війни, і… нічого з того. Просто від­дав. Навіть не вибачився.

Мені цікаво, він хоч почервонів, коли журналісти-розсліду­вачі присоромили горе-чиновника? Навряд… Бо кілька днів і він, і Офіс президента взагалі не реагували на скандал. Оче­видно, не тому, що «горіли від сорому», а думали, як «відмаза­ти» заступника голови Офісу. Думали-думали… І придумали. Штатний відмазувальник представників влади від гнилих іс­торій, радник глави Офісу президента Андрія Єрмака Сергій Лещенко, написав, мовляв, і що тут такого, не їздив би цією машиною Тимошенко, їздив би нею якийсь інший чиновник… Ось такий захмарний за своїм нахабством рівень виправдан­ня. Викусіть! І забудьте. Бо, як відомо, не на часі.

Ця історія — чергова перевірка влади на вошивість. І річ на­віть не у її захланності та аморальності. Тут ніхто з притомних особливих ілюзій не мав. Зрештою, це не перший випадок, коли чиновники спокушаються на гуманітарку. Суспільство знає про кілька резонансних справ з розкраданням допомоги від наших західних друзів. А скільки ще не знаємо! Особливо цинічно це виглядає на тлі переслідування волонтерів, пору­шення проти них надуманих кримінальних справ та обшуків у стилі сталінських часів… І це при тому, що волонтери не мають справи з гуманітаркою, а закуповують вкрай потрібні для ар­мії автомобілі за свої кошти та за кошти небайдужих українців. Ба більше! Віддають армії свої приватні автомобілі, як це, для прикладу, зробив волонтер Святослав Літинський… Ось такий контраст між владою і громадянським суспільством. Така мо­ральна прірва…

Історія з автомобілем для Тимошенка, точніше, реакція на цей скандал, вкотре показала «совкову» суть влади: наскіль­ки вона все ще далека від європейського рівня, від розуміння своєї суті і ролі. У будь-якій цивілізованій країні такий скандал коштував би цьому любителю крутих авто за чужий рахунок, як мінімум, посади. Про жодну політичну чи чиновницьку кар’єру він би вже і мріяти не міг. Бо зганьбив і скомпрометував не лише себе, а й опосередковано країну, дав підстави тим, хто нам допомагає, засумніватися у чистоплотності влади. Бо якщо чиновник найвищого рангу дозволяє собі їздити гу­манітарним авто, то виникає закономірне питання: а що від­бувається на нижчих щаблях влади, як там розподіляється гуманітарка? Тож нема чого панові Єрмаку ображатися на кон­гресвумен Вікторію Спартц, яка нещодавно засумнівалася у, м’яко кажучи, коректності розподілу допомоги від США. Влада сама дає паси для таких звинувачень… Зокрема і тим, що пан Тимошенко досі залишається на своїй посаді.

Фото: Bihus.Info