Передплатити Підтримати

Путінська Росія не може існувати без спецоперацій

Уся російська політика путінських десятиліть - це, власне, і не політика зовсім, а перелік спецоперацій різного масштабу

Була спецоперація зі знищення ЮКОСа з арештом Михайла Ходорковського, розкраданням активів і передбачуваними судовими вироками. Була спецоперація з «умиротворення» Грузії, завершилася російсько-грузинською війною і фактичною анексією грузинських автономій. Була спецоперація із захоплення Криму за участю «ввічливих зелених чоловічків» і вже формальна анексія півострова.

І ось тепер історія з поверненням Олексія Навального з Німеччини теж оформлена в дусі банальної операції спеціальних служб — причому операції, яка є як би апендиксом до іншого плану, плану отруєння «фігуранта». Повідомляємо про прибуття літака у Внуково — запускаємо інформацію про те, що літак спрямований на військовий аеродром — відправляємо літак в Шереметьєво — блокуємо Внуково — затримуємо «фігуранта» в Шереметьєво. Молодці! Так і бачу, як керівники цієї спецоперації пихтять на якійсь нараді, намагаючись розробити цей видатний план захоплення й ізоляції опонента. І я впевнений, що для них це і є політика, — пише Віталій Портников для «Радіо Свобода».

А це — не політика. Це вигнання політики з життя величезної країни. І справа навіть не в тому, що в логіці спецоперацій мислить правитель цієї самої величезної країни Володимир Путін. Справа в тому, що сам авторитарний режим може існувати (і в сучасній Росії зовсім не зробили якогось відкриття), коли і якщо він підміняє правду пропагандою, а політику — спецопераціями. Ми ж прекрасно розуміємо, що відмова від пропаганди і спецоперацій створила б в Росії і навколо неї зовсім іншу політичну реальність.

З'явилася б непридумана конкуренція на виборах, в якій потонули б і «Єдина Росія», і «Справедлива», а, можливо, і сам великий та жахливий правитель. З'явилася б реальна відповідальність за корупцію, і тоді розслідуваннями крадіжок чиновників займався б не блогер, заради ізоляції якого потрібно було ставити на вуха два столичні аеропорти. Грузія вела б переговори зі своїми автономіями про відновлення територіальної цілісності. Ніякого Криму в складі Росії — і ніякого конфлікту з Україною і цивілізованим світом — теж не було б, бо самі жителі Криму поза російською спецоперацією не повстали б проти власної держави, не проводили б фейкового референдуму і не приймали б рішення про приєднання до Росії. Словом, що тут перераховувати — це була б нормальна країна для нормальних людей, що знаходиться в поважних відносинах з сусідами і в діалозі з цивілізованим світом. Країна без одиночних пікетів, але зі звичайними демонстраціями, без санкцій і антисанкцій, без вкрадених територій і награбованого добра. Так, і в цій країні злодій обов'язково сидів би у в'язниці, а не в начальницькому кабінеті.

Але тоді це була б Росія без Путіна. Для того, щоб Росія залишалася країною для Путіна, старіючі мужики в генеральських мундирах розробляють одну примітивну спецоперацію за іншою, навіть не розуміючи, яким нафталіном від усього цього несе і яким нафталіном в результаті несе від країни, яку вони осідлали. Тому, що вони звикли дихати цим нафталіном, як повітрям, і більше, ніж «Новачка», бояться будь-якого свіжого дихання. Навіть на лютому морозі біля входу в московські аеропорти.

Джерело