Передплатити Підтримати

Сутінки демократії?

Зе!Квартал з його режисерською командою політтехнологів зважилися на очевидне порушення Конституції та усіх виборчих кодексів

У неділю, 25 жовтня, українці найімовірніше зустрінуть поблизу виборчих дільниць дивних для такого дня «волонтерів», що пропонуватимуть перехожим відповісти на ще дивніші запитання від Зеленського-Голобородька. Хтось візьме ці папірці і на повному серйозі почне заповнювати Зе! питальник, хтось сховає їх собі у кишеню на згадку про час, коли країною правили «клоуни». Ще хтось, сплюнувши спересердя, пройде повз намети з проплаченими «слугами слуг»…

Як би там не було, безпрецедентність майбутнього опитування, рівно ж як і його бутафорність та маніпулятивність, про які вже сотні разів написали правники, політики, соціологи і просто неледачі люди, приховує у собі цілком реальну невтішну перспективу. Про неї дуже влучно сказав минулого тижня відомий письменник Тарас Прохасько: «Шлях цієї нової команди дуже нагадує демократичний початок фашизму. Ці питання дуже подібні на ще один крок переходу від демократичного устрою до елементів тоталітаризму. Відбувається певна узурпація волі народу, включення цього поняття в свою політичну риторику».

Власне, Зе! Квартал з його режисерською командою політтехнологів зважилися на очевидне порушення Конституції та усіх виборчих кодексів не лише через бажання надати місцевим виборчим перегонам шарму глобальності, спробувати витягнути «за вуха» безталанну і по суті віртуальну партію влади. Сценарій передбачає набагато серйозніші наслідки. Реально йдеться про формування причетності якомога більших кіл мешканців країни до сумнівних, почасти злочинних, почасти неадекватних (через невігластво і волюнтаризм верхівки) кроків. Йдеться про «колективну відповідальність», за якою можна буде приховати персональну вину ініціаторів і «державних мужів» за наслідки «прямого народовладдя».

«Так було в нацистській Німеччині, — веде далі Прохасько.

Додам, — не тільки у Німеччині. Беніто Муссоліні, — лідер італійських «фаші», — теж полюбляв жонглювати ідеологічними термінами на догоду власним інтересам. Він, до прикладу, вважав фашизм — «кінцевим результатом демократії, виявом її діалектики». Він відверто говорив, що фашизм і є демократією, тільки демократією авторитарною, і виводив свої абсурдні ідеї від концепції «суверенітету народу» Руссо.

А тепер гляньмо, як витончено і цинічно нам підкидають ідеї схожого штибу, як підло і, м'яко кажучи, нешляхетно залучають до процесу абсолютно далеких від симпатій до Зе! і його кліки осіб. Намір «замазати», зробити співвідповідальними, аби відтак мати можливість пошукати «офірних цапів» аж надто відверто вималювався в історії зі скандалом у львівській письменницькій організації.

Або ж «цікаві» у сенсі єзуїтської демагогії спроби розповідати, що, мовляв, у кожній партійній команді є «нормальні люди».

Ані крихти не сумніваючись у праві кожного громадянина мати свої переконання і політичні симпатії, все ж зауважу, що ті, хто бодай якимось чином «перевзувся» у «слуги слуг», мали б усвідомити одну беззаперечну річ. Колаборація з середовищем відвертих українофобів, тих, хто роками заробляв гроші на сценічному приниженні України, патріотичних почуттів її громадян, хто свідомо привів на Банкову цілий легіон російських агентів впливу і не тільки впливу, але й дії, є свідченням або повної безпринципності, або викінченого кар'єризму, або свідомого потурання режиму у надії «пережити складні часи».

У мене немає жодного сумніву, що після 25 жовтня у президентському Офісі «намалюють» потрібний владі результат так званого «опитування», а відтак візьмуться за обґрунтування чергових свавільних рішень, позазаконних актів і не вельми легітимних з точки зору повноважень дій фразами «так бажає народ», насправді ж узурпувавши не тільки владу, але й, як зауважив Прохасько, «волю народу».

Для тих, хто висловлюватиме спротив, незгоду чи спробує оскаржувати публічно владний «бєспрєдєл», є готові лекала «ворогів народу». Ними, зокрема, проголосять патріотів, що не вважають за потрібне йти на поклін до Росії, що цілком аргументовано говоритимуть про капітуляцію перед агресором в обгортці «мирних ініціатив» Зе! режиму. Урешті-решт, скажуть нам, що народ висловився за «вільну економічну зону» для Донбасу, і не важливо тепер — чий він, наш чи російський…

А Єрмак із Зеленським невтомно продукуватимуть нові «питальники», безглузді і безсенсові з точки зору адекватних людей, однак такі потрібні майбутнім українським дуче. Правда, під московським протекторатом…

Ігор Гулик для «ВЗ»