Передплатити Підтримати

Союз меча і орала

"Громадяни! — сказав Остап, відкриваючи засідання. — Життя диктує свої закони, свої жорстокі закони. Я не буду говорити вам про мету нашого зібрання — вона вам відома. Мета свята. Звідусіль ми чуємо стогін. Зі всіх кінців нашої великої країни благають про допомогу"

Після переможної ейфорії і півторарічного періоду симуляції державотворення, після гучних скандалів і не менш грандіозних викриттів, адептам клоунократії не залишається інших варіантів, як лише за прикладом Остапа Бендера апелювати до співчуття та жалю. Партію, «склепану на коліні» чекає цілком заслужене фіаско.

Ні викривач Єрмака зі своїми плівками, ні «перебіжчик» Микола Галушка, ні «група товаришів» Коломойського у Верховній Раді, зрештою, десятки тих, хто нагострив лижі у пошуках нового, респектабельнішого партійного бренду, нікого й не зраджували. Ще у Трускавецькій «академії» їх вчили «простим істинам» — як зневажати противника, ходити по трупах до мети. Навички пройшли добру апробацію під куполом Верховної Ради, зміцнивши «слуг» на думці про власну винятковість і вседозволеність.

У надії виторгувати бодай дещицю у «медведчуківців», Єрмак необачно повівся на фігуру Фокіна, але в результаті старий наговорив собі на статтю про держзраду. Своєю чергою, Зеленський потрапив у страшно конфузну ситуацію, оскільки саме він (звісно ж, не Єрмак-конспіратор) розписався під цим неадекватним призначенням.

Тепер президент-«весільний генерал» від олігархату і реваншистів почав потерпати від нападів меланхолії через пікетуючий рейтинг, а систематичні «зашквари» «слуг» вже не здатні перекричати ні грізні нагінки «смотрящого» за ними Єрмака, ні плутана мова Арахамії, ні, гримаски Юлії Мендель.

В очікуванні катастрофи «союз меча і рала» затіяв ще одну сумнівну забаву. «Слуга народу» вестиме… паралельний підрахунок голосів на місцевих виборах в обласних центрах. Місію озвучити такий «план містера Фікса» взяв на себе формальний лідер «СН» Олександр Корнієнко. Заради «святої мети» — запобігання фальсифікаціям та зловживанням. З цього приводу маститі політологи вже надривають животи від реготу, оскільки «паралельний підрахунок голосів» — це з арсеналу опозиції, яка має підстави недовіряти владі з її адмінресурсом та іншими електоральними «фокусами».

Заява Корнієнка свідчить принаймні про два моменти.

Перший очевидний: «слуги» готові до фіаско, і взяті зі стелі результати паралельного підрахунку голосів будуть використані ними як маніпуляції, а радше — виправдання.

Другий — кардинальний. Провал на виборах, особливо у містах-мільйонниках та обласних центрах, стане початком делегітимізації не тільки «монобільшості» і сформованого нею уряду «вчорашніх», але й самого «гаранта», який без урахування наслідків і політичної відповідальності виступав у ролі VIP-агітатора «своєї на 100-відсотків» політичної сили, нав'язуючи електоратові сумнівних ставлеників (здебільшого, знову «кварталівського розливу»). Для того, щоб на другому році каденції втратити важелі влади на місцях, треба мати особливий талант.

Ідея «паралельного підрахунку голосів» вказує на те, що реально влада у регіонах не має надійного опертя вже нині. Що президентська вертикаль — ОДА, РДА — не здатні нормально організувати виборчий процес, не кажучи вже про потрібний центру результат. Що бренд «Слуги народу» провалився, і тепер більше схожий на таємну організацію Великого комбінатора — «Союз меча і орала». Наразі залишилося тільки з'ясувати розподіл ролей — хто там «Остап Бендер», а хто «Кіса»? Бо від цього залежатиме, кому дістанеться на горіхи, а хто волатиме: «По голові більше не бийте. Це у нього найслабкіше місце»…

Ігор Гулик для «ВЗ»