Передплатити Підтримати

Справжня зброя Путіна

Історія з будівництвом Північного потоку-2 поки що виглядає найкращою ілюстрацією небажання провідних політичних і підприємницьких кіл Європи рішуче протистояти агресивним діям Кремля

Німецький Бундестаг відклав голосування по постанові, яка мала визначити ставлення парламентарів до долі газопроводу Північний потік-2. На розгляд Бундестагу було винесено дві резолюції, діаметрально протилежного змісту. Одна з них передбачала припинення будівництва газопроводу, а інша — усіляке сприяння продовженню цього будівництва. І є досить промовистим той факт, що обидві резолюції були запропоновані опозиційними фракціями, — пише Віталій Портников для Радіо.Свобода.

Перша, автори якої наполягали на зупинці будівництва Північного потоку-2, була винесена на розгляд парламентарів представниками фракції «Союз 90/Зелені».

А постанова, яка передбачала сприяння будівництву газопроводу, запропонована правопопулістською партією «Альтернатива для Німеччини». Здавалося б, що спільного у цієї політичної сили і путінського режиму? Але спільне є — це несприйняття єдиної Європи, демократичних ідеалів як головних цінностей континенту.

Ну і в «Альтернативи для Німеччини» свій власний політичний розрахунок. Головними прихильниками продовження будівництва газопроводу сьогодні є еліти східних земель ФРН, там, де ця партія зараз бореться за голоси електорату і розраховує на нові успіхи. Так що з точки зору правопопулістів, вони просто захищають робочі місця своїх потенційних виборців без жодного ризику для власної репутації.

Але те, що варіанти постанови Бундестагу щодо долі Північного потоку-2 запропоновані фракціями, які не входять до урядової коаліції, є також показовим. Німецький уряд не поспішає визначатися зі своїм ставленням до майбутнього газопроводу.

У перші дні після отруєння російського політика і опозиційного активіста Олексія Навального потрібно було демонструвати жорстку позицію щодо режиму, який не гребує хімічною зброєю у боротьбі з власними критиками. Такої реакції вимагала збентежена громадська думка.

Навіть канцлер Ангела Меркель, відома своєю підтримкою проєкту, заговорила про можливі санкції проти Північного потоку-2, але наголосила, що таке рішення має бути європейським, а не німецьким.

Але зараз емоції дещо заспокоїлися, Навальний потроху одужує, на перший план вийшли інші новини. І вже не є чимось ганебним сказати, що не потрібно поєднувати санкції проти Росії із долею Північного потоку-2, адже це «суто комерційний проект». Якщо саме такі слова сказав під час зустрічі з українським президентом Володимиром Зеленським його австрійський колега Александр ван дер Беллен, так чому така точка зору не може знову стати вирішальною у настроях німецького політичного істеблішменту?

Газ — не пармезан

Історія з будівництвом Північного потоку-2 поки що виглядає найкращою ілюстрацією небажання провідних політичних і підприємницьких кіл Європи рішуче протистояти агресивним діям Кремля. Можна виступати із жорсткими заявами, які засуджують російські дії. Можна жертвувати інтересами тих економічних галузей, які не є стратегічного важливими для європейського ринку — та й то тоді, коли мова йде не про західні санкції, а про російські антисанкції, про всю цю анекдотичну історію із італійським пармезаном. Але газ — не пармезан. Коли мова йде про енергетичні інтереси, можна забути і про анексію Криму, і про війну на Донбасі, і про серію отруєнь політичних опонентів і колишніх розвідників, і про підтримку авторитарного режиму в Білорусі. Можна забути про все — тільки б добудувати Північний потік-2.

І мова йде навіть не про необхідність додаткових обсягів газу для Німеччини, Німеччину якраз газом забезпечено. Мова йде про конкуренцію за транзитні прибутки, заради якої можна поступитися принципами і політичною доцільністю. Можна навіть поступитися економічним здоровим глуздом — тому що у наш час, час конкуренції в галузі скрапленого газу немає ніякої необхідності додаткових труб. Але в декого є бажання заробити додаткові гроші. І от в жертву цьому бажанню можна, виявляється, принести ті принципи, на яких базується Європейський союз. І знову продемонструвати Володимиру Путіну, що поки в його руках ні, не ядерна валіза, а кран Газпрому, він може дозволити собі на континенті і у власній країні все, що йому заманеться.

Джерело