Передплатити Підтримати

Повстання живих мерців

Історія з поверненням Фокіна з політичного небуття відбувається гучно, яскраво, так би мовити "з огоньком".

Відповідаючи на критику своїх ініціатив про повну амністію бойовиків та надання особливого статусу не тільки нині окупованим територіям, а й всім Донецькій і Луганській областям, Фокін відповів, що такими є Мінські угоди. Тут його трактування цього документу буквально до зірочки на погонах збігається з російською версією. Ну от співпало. Буває.

Цікавим є інше. Пан Фокін буквально заявив, що «якщо нас критикують прихильники війни, то ми робимо все вірно». Тобто прихильники війни — то не росіяни, з якими у цього пана нема концептуальних розбіжностей, а ми з вами.

Я правильно розумію, що влада визначилася з тим, хто ж таки винен в кровопролитті та окупації українських територій? Виявляється, що це ті громадяни і політики, які не бажають капітулювати перед агресором.

Є ще один момент, на який варто звернути увагу. І Фокін, і Кравчук 8 грудня 1991 року були підписантами документів у Біловезькій пущі. Символічно, що саме вони сьогодні пропонують «компроміси», які мають інтегрувати вільну частину України у вже окуповану частину та повернути країну під російське ярмо.

Фактично, зараз ми спостерігаємо не тільки спроби утворити в Україні своєрідну Чечню, тобто непідконтрольну, але дуже коштовну в утриманні чорну діру. Але й початок перегляду Біловезьких угод. Це не про мир на Донбасі. Це про демонтаж Незалежності.

Джерело