Коли ж буде велика війна?
Ну, по-перше, для України вона іде щодня. У нас щодня поранені чи загиблі. Ми потерпаємо від мілітарної, гуманітарної, економічної, політичної, інформаційної агресії РФ, стратегія якої — знищення України.
Що стримувало РФ до цього? Багато факторів:
Неготовність гуманітарної та політичної складової впливу на Донбасі поза Луганськом і Донецьком.
Російські акції 14-го року в Харкові, Одесі тощо провалились і дістали протидію.
У новому парламенті і Кабміні було мало проросійського елементу.
Почалася люстрація і витискання російської агентури в силових відомствах.
Телеканали контролювалися нейтральною олігархією, що розкладала політичні яйця в різні кошики.
Українську владу здобули люди, які почали жорстке відокремлення України від усіх можливих зв'язків з РФ, де це було можливо, спрямувавши країну до ЄС та НАТО.
Було сформовано міжнародну коаліцію, яка запровадила жорсткі санкції проти РФ, що у стратегічній перспективі мають виснажувати Росію та зменшувати її воєнні можливості.
Відповіддю на агресію РФ стала народна хвиля волонтерського та добровольчого руху. Українці ринули до лав ЗСУ, батальйонів МВС, інших добровольчих підрозділів під контролем СБУ.
Ще одним з факторів стримування агресії РФ стала присутність на території України ГТС та атомних електростанцій. Нищення ГТС призвело б до невиконання контрактів РФ з ЄС, а будь-яка катастрофа на АС у випадку мілітарної агресії спричинила б не тільки до екологічні наслідки, але й до шалені санкції та крики з боку Заходу.
Ми бачимо, що перед РФ постали складні системні завдання щодо України.
Яким чином вона їх вирішує?
Керівництво РФ зрозуміло, що виключно гібридними методами взяти Україну не вийде і розпочало велике будівництво військової інфраструктури вздовж кордонів України та у Криму, перекидання військ під виглядом навчань ЗС РФ.
Наразі на кордоні з Україною сформовано три армії. РФ повернулася після реформи Сердюкова до практики великих з'єднань. Формуються нові дивізії, полки тощо, розконсервовують техніку, поміняли законодавство для масової мобілізації.
Політично РФ сприяла приходу до влади в Україні невігласів та аферистів, що є стандартною практикою КГБ. На політичну арену України почала масово виходити проросійська агентура, що чекала свого часу.
Почалося масове створення проросійських каналів, купівля українських. Зараз таку ж операцію провернуть на місцевому рівні. З'являються проросійські спікери. Створюються нові проросійські партії, які часто видають себе за українські, просто вони за дружбу з РФ та російську мову.
Через політичне лобі закодовали усі українські канали в супутнику, при цьому канали РФ залишились.
Почалася дискредитації волонтерів та добровольців, відкрито кримінальні провадження проти опозиційних проукраїнських політиків.
Як і перед початком війни, розпочалося скорочення Збройних Сил України під приводом оптимізації.
На зовнішній арені потроху почалося послаблення проукраїнської риторики, все менше українські представники згадують Крим, про щоденні втрати загиблими та пораненими на Донбасі мова не йде взагалі. І це успіх саме російської дипломатії, як всередині України, так і назовні.
Є спроба зупинити блоки українських атомних електростанцій під різними приводами, паралельно лобіюється купівля російської електроенергії.
Північний потік-2, альтернатива українській ГТС, побудована на 90%, і РФ заявила, що знайшла можливість її добудувати, попри санкції США.
РФ майже досягла усіх проміжних цілей в Україні і єдиний фактор, який стоїть їй на заваді, — українське громадянське суспільство.
Те саме суспільство, яке йшло в добровольчі батальйони, волонтерило…
Але і проти нього працюють.
І пропаганда та події останнього року спонукали моїх найближчих знайомих, що воювали всі шість років, звільнитися з ЗСУ, навіть шукати шляхів еміграції, або звинувачувати минулу владу в антиукраїнських діях і голосувати вже за владу, що їм запропонувало проросійське медіалобі.
Ми дійсно стоїмо на грані національної катастрофи, з якої Україна вийде, але, ймовірно, ціною ще більших жертв та втрати територій.
Ми будемо в НАТО та ЄС, але якими, — залежатиме від людей кожної області, міста, селища. Де люди вийдуть на захист української державності, там і буде Україна. Європейська.
Де зможуть перемогти проросійські сили, ці регіони підуть під РФ.
А після розвалу РФ повернуться в Україну.
За будь-яких умов наша фактична та демографічна географія помінялися і ми вже ніколи не будемо такими, як колись.
З позитиву є те, що у найближчі сто років ми зможемо говорити про повернення Кубані.
