Чому іранський уряд визнав свою провину?

Європа споживає нафти більше за всіх, хоча водночас і скоріше, ніж інші регіони, зменшує її споживання. Оскільки дві третини всього споживання припадає на транспортні засоби, зрозуміло, чому попит падає.

Бензинові двигуни стають менш ненаситними, а електромобілі зовсім не потребують палива.

Тим не менше, залежність Європи від імпорту нафти становить 87%. Обсяги нафти у Північному морі, яку видобувають Норвегія та Шотландія, постійно падають. І це робить залежність Європи від імпорту ще більшою.

У цьому полягає вирішальна відмінність Європи від США. Бо США вже не залежні від імпорту, а видобування своєї нафти зростає.

Ця відмінність у потребі завозити нафту диктує і різне ставлення до Ірану з боку європейських країн та США.

Велика Британія, Франція та Німеччина готові сприйняти Іран як ядерну державу в обмін на поставки дешевої іранської нафти.

Власне, про це й була попередня угода з Іраном. Іран погоджувався відтермінувати свої ядерні амбіції до 2025 року, коли накопичить достатньо нафтодоларів. А Європа за це отримувала на цей період більш дешеву нафту та захист від різких коливань цін.

Уряд президента Обами від Демократичної партії теж поставив свій підпис під цією угодою. Демократи не дуже підтримують свої нафтові компанії, оскільки ті традиційно підтримують Республіканську партію.

Але прийшов президент від Республіканської партії. Вимоги американських нафтових компаній до влади стали вагомішими, і президент Трамп вийшов з угоди з Іраном, яка не вигідна американським нафтовиробникам.

Європейці виходити з угоди не хотіли, бо їм потрібна дешева іранська нафта…

Перефразовуючи відоме прислів'я: «Сита нафтою Америка голодній Європі не товариш».

Коли іранські військові знищили український пасажирський літак, європейці зрозуміли, що тепер вони не зможуть вести переговори з іранським урядом про поставки дешевої іранської нафти у обмін на толерантність до ядерних амбіцій Ірану. Бо як пояснити своїм виборцям, що готові сприйняти ядерний Іран, який знищує пасажирські літаки і не визнає своєї провини? Чого тоді чекати від Ірану, коли у нього буде ядерна зброя?!

Тоді європейські уряди почали пояснювати Ірану, якщо хоче надалі вести переговори про поставки своєї нафти до Європи, у нього немає іншого виходу, ніж визнати свою провину. Тоді можна буде наполягати, що це було трагічна помилка, а не свідомий злочин.

Американський уряд неохоче, але змирився з такою позицією європейців. І ось чому. Обстріл американських баз холостими іранськими ракетами, про який іранці заздалегідь попередили уряд Іраку, не завдав жодної шкоди персоналу або майну. Іранці хотіли, щоби США сприйняли це як сигнал примирення. Президент Трамп так це і сприйняв, бо у рік виборів його цікавить можливість виглядати твердим щодо Ірану, при цьому не вдаватися до військових дій.

Знищення українського літака давало змогу президенту Трампу тиснути на європейські уряди, щоби вони припинили усілякі спроби домовлятися з Іраном і повністю пристали до санкцій США. Але у Вашингтоні врешті-решт вирішили, що цей тиск нічого не дасть, бо залежність від імпорту нафти нікуди не ділася, і європейці шукатимуть домовленостей з Іраном за будь-яких обставин. Тому президент напівсерйозно запропонував європейцям розширити НАТО, прийнявши туди союзників на Близькому Сході. Мабуть, мається на увазі Саудівська Аравія та Ізраїль. Тоді вдасться уникнути гонки ядерних озброєнь у цьому регіоні.

Тим часом Іран намагатиметься якомога швидше просунути вперед свою ядерну програму. Для того і оголосив про вихід з ядерної угоди і знову буде крутити щосили центрифуги.

Для того, щоби європейські уряди мали алібі для продовження перемовин з Іраном, Іран відгукнувся на їхнє прохання визнати свою провину.

Водночас визнання провини і вибачення президента Ірану дуже ревниво сприйняли у Москві. Тепер в очах пересічних європейців Іран виглядає більш цивілізованою країною, ніж Росія.

Ядерні амбіції Ірану нікуди не поділися, бажання США не допустити надбання Іраном ядерних боєголовок для їхніх балістичних ракет — теж не зникло.

Це бажання США підтримують їхні союзники на Близькому Сході — Саудівська Аравія та Ізраїль. Гонка ядерних озброєнь між Іраном, Саудівською Аравією та Ізраїлем не зробить Близький Схід безпечнішим. І Європу теж. Тільки у Європі так далеко вперед не хочуть дивитися. Там, мабуть, сподіваються, що до того часу, як Іран набуде ядерного статусу, «або емір помре, або ішак здохне». Тим часом Європа буде насолоджуватися дешевою нафтою. А далі якось буде.

І ставлення до загроз від Росії у них таке ж. Вони чули слова російського президента, що втрата Росією контролю над територіями колишньої Російської імперії була «найбільшою геополітичною катастрофою 20 століття». Європейські лідери знають, що це не просто слова. І тим не менше спокійно спостерігають, як Росія готує Європі найбільшу геополітичну катастрофу 21 століття.