Вакарчук схрещує мечі з Зеленським
Святослав має відповісти на запитання — за чиї гроші кампанія?
Довгоочікувана заява Вакарчука не викликала такого резонансу у суспільстві, яким би він міг бути рік назад. Причина проста — все треба робити вчасно.
Коли ми приходимо на базар, то хочемо купити те, що саме зараз смачне, свіже та оригінальне. Святослав у цьому сенсі нині нагадує дуже класний, потенційно смачний, але, на жаль, перестиглий фрукт. І ось тепер люди не знають варто чи не варто його купувати.
Нерішучість вилилася у те, що за даними сьогоднішньої соціології групи «Рейтингу» підтримка партії Вакарчука — 0,9% виборців. І провина у різкому падінні рейтингу лежить виключно на ньому. Виборці рік чекали рішучих, чітких меседжів, пропозиції та відповіді на складні питання. Оскільки цього не було, з'явилося розчарування.
Розмитість і нечіткість образу призвела до електорального падіння і тому говорити зараз про його шанси подолати 5% парламентський бар'єр дуже складно.
Вихід із патової ситуації та поламати стереотип політика, який не може визначитися у Святослава один — найближчі дні та тижні він має показати українцям кроки та максимально чіткі меседжі, а не стандартний набір фраз «ми за все добре проти всього поганого».
Поки те, що він сказав про боротьбу з корупцією, подолання олігархату, рух в ЄС — загально відомі мантри, які артикулють всі політики. На відміну від них, він у найкоротші терміни має пояснити, чому принципово інший.
Другий виклик — команда. Вакарчук мусить показати не просто першу п'ятірку (яка до речі, дуже не погана). Люди повинні побачити мінімум першу «десятку» і тих, на кого він опиратиметься в регіонах. І найголовніше. Славко має дати відповідь на запитання — за чиї гроші робитиметься кампанія? Якщо говорить про доброчесність і що буде ламати олігархічну систему, борючись із гідрою корупції, то публічно продемонструвати: гроші його і команда не мають стосунку до «корупційних схем».
Третій найголовніший — час. У Вакарчука його дуже мало. Якщо на строкові парламентські восени часу з трудом, але вистачає, то на дострокові, які імовірно будуть 28 липня, часу взагалі нема.
Наразі важко прогнозувати чи вийде партії «Голос» подолати 5% бар'єр. Проблема в тому, що ліберально-демократична ніша, в яку опускається співак невелика і складає всього 12−15%.
Виходячи на цю стежку «електоральних воєн» Вакарчук одразу потрапляє у жорстку конкуренцію. Першим схрещує мечі із Володимиром Зеленським. Адже вони обоє позиціонують себе як нові, молоді політики, які дистанціюють себе від системи. Особливо гаряча боротьба у них буде у західних і центральних регіонах. Також Вакарчук змагатиметься за виборців із «Самопоміччю» Садового і «Громадянською позицією» Гриценка. Серед потенційних конкурентів — прем'єр-міністр Гройсман зі своєю політсилою і «Удар» Кличка.
У цій непростій ситуації, без рішучих кроків та відповіді на виклики «час-люди-гроші», питання потрапляння його партії до парламенту лишається відкритим і дискусійним.
