Щоб не вмерла Україна…

Уся дохідна частина бюджету України становила у 2017 році 22,5 мільярда доларів. Стільки ж Росія заробила на газі, що був прокачаний українськими газогонами у 2018 році.

Для Росії цей заробіток не настільки великий, як для України, але все ж таки критично важливий, щоб сплачувати зовнішні борги. У разі відсутності цього прибутку російська державна компанія «Газпром» збанкрутує, а з нею і всі російські державні банки, які є кредиторами «Газпрому». На тому влада теперішніх очільників Кремля скінчилась би.

Тому всі роки, починаючи з 2014 року, Кремль не наважувався йти на Київ. Навіть навпаки, влітку 2014 відійшов на південь від газогонів, щоб артилерійські обстріли часом не пошкодили магістральні газогони, що несли золоті яйця для Кремля. (Це не зменшує заслуг Збройних сил України, які давали і дають гідну відсіч агресорові, виявляючи героїзм і жертовність, а також постійно посилюючи свою боєздатність). Російсько-німецька змова, що усуває залежність транзиту російського газу від українських газогонів, усуває також і основну причину відносної стриманості Кремля, який поки що задовольняється війною малої інтенсивності.

Дохід українського бюджету від транзиту російського газу становить у середньому 2 мільярди доларів на рік, або 9% доходів бюджету. Припинення цих доходів неприємне для бюджету держави, але не смертельне і навіть не критичне, оскільки може бути надолужене хоча б збільшенням експорту сільськогосподарської продукції. Динаміка зростання експорту цієї групи товарів дає всі підстави для оптимізму.

Тому проблема будівництва Німеччиною «Північного потоку-2» — не проблема заробітків українського бюджету, як хоче представити уряд Німеччини, а проблема безпеки і самого існування Української держави. За умов окупації української території Росією «Північний потік-2» дорівнює пакту Молотова-Ріббентропа-2.

Залишивши для бабусь з базару обговорення всієї передвиборної балаканини найздібнішого агітатора Дніпропетровського обкому комсомолу — пані Тимошенко — ми маємо усвідомити, що вона є бажаним президентом для очільників російсько-німецької змови. Бо її газові інтереси вписуються в контури цієї змови.

З обранням Тимошенко Україна повністю підкориться російсько-німецькому диктату, і це неминуче призведе до втрати незалежності. Україна стане південно-західним округом Росії. Можливо, якісь зовнішні атрибути незалежності збережуться, але за ярликом на князівство пані Тимошенко буде їздити в Орду, тобто до Москви. Дехто з виборців цьому навіть зрадіє, бо не доведеться служити у зоні бойових дій на Донбасі. Але у нас, у Галичині, такий кандидат у президенти не повинен дістати жодного голосу свідомого громадянина.

З усіх кандидатів, які готові боротися за незалежність України, реальні шанси на вихід у другий тур виборів має тільки чинний президент Порошенко. Наші краяни Андрій Садовий і Руслан Кошулинський реальних шансів на вихід у другий тур не мають. Тому тим з наших виборців, які воліють голосувати за Садового або Кошулинського, слід усвідомлювати, що в реаліях вони беруть участь в обранні одного з трьох кандидатів, які мають найбільші шанси потрапити до другого туру. І якщо незалежність держави не є для них порожнім звуком, то серед трьох найвірогідніших кандидатів — Порошенка, Тимошенко і Зеленського — вибір на користь чинного президента є очевидним.

Найбільш рейтинговий кандидат Зеленський є, по суті, обранцем «противсіхів». Ця частина громадян, здебільшого молодого віку, невдоволена діями усіх «дідів і бабусь», що долучалися до влади за останні 27 років. Вони прагнуть швидких і докорінних змін і не беруть до уваги реалій нашого життя, бо не надто над ними замислюються. Їм здається, що слід тільки захотіти, трошки потренуватися, як в якусь комп'ютерну гру, і ось ми вже чемпіони. Це не так, і шлях до чемпіонства далекий, не очевидний, і складається не тільки з перемоги та прикрих поразок.

У Давньому Римі люди вимагали хліба і видовищ. З того моменту, як електрифікація прийшла до кожної оселі, потреби людей дещо розширилися. Але не змінилася людська натура. Тому «Холодильник і Телевізор» замінили людям влучне римське гасло. Коли Холодильник і Телевізор починають змагання за душі людей, інколи перемагає Телевізор. Але, як показує досвід, на виборах посадових осіб зазвичай перемагає Холодильник. Через те, що виборці усвідомлюють: без видовищ все ж таки можна існувати, а без хліба — у жодному разі ні.

На цих виборах Зеленський представляє Телевізор, а Порошенко і Тимошенко — Холодильник. Тому, з ким би Зеленський не вийшов до другого кола, його перевага у рейтингах буде спливати, у міру того, як люди будуть наближатися до виборчих дільниць. І це означає, що ми маємо реальний вибір між Тимошенко, з її готовністю долучитися до пакту Молотова-Ріббентропа-2, і чинним президентом Порошенком, який, попри всі негаразди, готовий чинити опір агресорам, а не здаватися на їхню милість.

І якщо ми не бажаємо співати «Боже, царя храни», а натомість радіємо, що «Ще не вмерла» воля України до незалежності, то наш вибір не такий вже й складний. Цей вибір маємо зробити заради слова Щоб.

Щоб не вмерла воля українців до незалежності.