Після зустрічі Трампа і Путіна для України нічого не змінилося

Заключна прес-конференція президентів Трампа і Путіна створювала дивне враження, що російському президенту зустріч була потрібна виключно для піару, а американському — вона взагалі не була потрібна


Скоріше за все, ця зустріч була винагородою для Росії за кооперацію щодо виведення іранських військ з північної частини Сирії. Питання, яке цікавило Росію, і Путін наголошував на прес-конференції, - фіксація ціни на нафту. Він також намагався довести, що американський скраплений газ не зможе конкурувати з трубним газом, який Росія постачає до Європи.

Щодо фіксації ціни нафти, яку запропонував президент Росії, то це прямо суперечить американському законодавству, яке розглядає такі змови як кримінальний злочин. Саме такий принцип дав підстави президенту Трампу вимагати від країн ОПЕК збільшити поставки, щоб зменшити ціну нафти. Путін не міг цього не знати, але запропонував, бо мотивував тим, що це вигідно і американським нафтовим компаніям (щоб ціна не впала), і американській промисловості (щоби ціна не зросла). Він, по суті, стверджував, що політична доцільність для нього важливіша, ніж принципи ринкової економіки. Навіть такі базові принципи як вільна конкуренція і недопущення цінових змов. Ці заклики російського президента не знайдуть співчуття в американських законодавців, і змови учасників ринку надалі розглядатимуться як злочин.

Щодо поставок газу до Європи, Путін запевняв насамперед самого себе, що скраплений американський газ не зможе скласти конкуренцію російському газу за ціною. Президент Трамп вже встиг насварити «у сильних висловлюваннях» канцлера Меркель через будівництво Північного потоку-2, і відчувалося, що його думки були вже десь далеко у мріях про гру в гольф. Він не став заперечувати Путіну, тим більше, вони обидва розуміли: цей бенефіс належить президенту Росії.

З українських питань Путін не дав змоги висловитися Трампу і сам сказав, що їхні думки щодо Криму розходяться. А якби і не розходилися, то Конгрес США давно вже подбав про те, що скасувати навіть частину санкцій, пов'язаних з Кримом, без дозволу Конгресу неможливо. Тому це питання, скоріше за все, навіть не було на порядку денному переговорів. Оскільки Мінські переговори є пасткою, до якої Росія загнала уряди Німеччини і Франції (не без їхньої допомоги), то Путін хотів долучити до цього безнадійного процесу, «якому немає альтернативи», ще й уряд США. І ця пропозиція впала на глухі вуха американських співрозмовників.

Як сказав колишній держсекретар США Рекс Тіллерсон, «якщо наші лідери прагнуть приховати правду, або ми, як люди, приймаємо альтернативні реалії, які більше не обгрунтовані фактами, то ми, як американські громадяни, перебуваємо на шляху до відмови від нашої свободи». Тисячі одиниць російських озброєнь, що знаходяться на Донбасі, наявність яких заперечує Росія і хоче у цьому переконати Захід, — це і є необгрунтовані фактами «альтернативні реалії», які чомусь радо сприймають Франція і Німеччина, але не сприймуть США. Бо, дякувати Богу, вони не перебувають на шляху до втрати своєї свободи.

Зустріч президентів у Гельсінкі нічого не змінила для України. І шлях до незалежності та добробуту залишається у наших руках.