Хто б не став чемпіоном, Україна вже перемогла!

Чому росіян так корчить від гасла «Слава Україні»?


Чому бояться цих слів більше, ніж вампіри сонячного світла. Чому кількасекундний відеоролик двох хорватських футболістів, які після перемоги над збірною Росії у чвертьфіналі сказали, що «ця перемога за „Дінамо“ і за Україну» і вигукнули гасло «Слава Україні!», викликав справжній приступ шаленства у росіян?

Все просто. У росіян вкотре вилізло на поверню їхнє нутро, їхня справжня суть. Вони не можуть змиритися з тим, що Україна — це незалежна держава, а не колонія Росії. Бісить і те, що, на відміну від них, цей факт визнають і усіляко підтримують інші народи. Вигуки «Слава Україні!» у виконанні хорватів росіяни сприймають як випад проти Росії. Тому й така болюча реакція, така відверта істерика.

Бо трактують слова хорватів як намагання вколоти Росію, сприймають їх як особисту образу. В імперському розумінні росіян славити треба лише їх і Путіна. Кремль витратив мільярди на цей Чемпіонат, щоб усі полюбили Росію, були їй вдячні за проведення цього «свята спорту», а тут така «чорна невдячність», такий підступ. Звісно, «хорватських нахаб і русофобів» треба покарати. Що і поспішила зробити ФІФА на догоду Путіну…

А тепер, які висновки варто зробити з цієї історії. Якщо до цього часу хтось у світі не знав про існування такої держави, як Україна, не знав, з ким вона воює, то завдяки двом хорватським футболістам таких, мабуть, вже не залишилося. Усі світові медіа, вже не кажу про соціальні мережі, кілька днів поспіль рясніли новиною про відеоролик захисника збірної Хорватії з футболу Домагоя Віди та помічника тренера збірної Хорватії Огнєна Вукоєвича (обидва колишні гравці київського «Динамо»).

Хорватські хлопці показали, що, попри тотальну пропаганду Росії у світі, на яку Путін не шкодує грошей, багато хто у світі чудово розуміє, що таке сучасна Росія і хто такий Путін. Розуміють, хто є агресором, а хто жертва агресії.

ФІФА вкотре зганьбилася, «забила гол у власні ворота». Дуже вчасно, ледь не у той самий день, коли вибухнув скандал з хорватськими футболістами, у Брюсселі відбулася презентація документального фільму британського журналіста-розслідувача Тіма Вайта з промовистою назвою «Один кубок світу з футболу, одна війна, а скільки корупції?» про корупцію у ФІФА, про те, як Росія купила Чемпіонат. Тобто і до цього усім було відомо, що це наскрізь прогнила, корумпована структура, але неадекватні санкції щодо Віди і Вукоєвича вкотре показали, хто у Федерації замовляє музику. Накладення кари на хорватів — це явка з повинною. Те, що покарання було блискавичне, свідчить, що довго не думали, а «взяли під козирок» і беззастережно виконали наказ. Цим ФІФА ще раз показала абсолютну залежність від «Газпрому». Недаремно дотепники обігрують абревіатуру і пишуть, що це «фіфа Путіна»… Журналіст Роман Шрайк опублікував фото, як президент ФІФА Інфантіно дарує Путіну футболку з маркуванням ФІФА. Все у цьому фото промовисте і символічне. І солодкуватий вираз обличчя Інфантіно, і одинадцятий номер, намальований на футболці, і напис «Putin». Такий номер зазвичай дається нападникам, тим, хто на вістрі атаки, хто забиває голи. Чи тут не простежується політика? Тобто Інфантіно може неприховано любити Путіна і Росію та демонструвати це особливе ставлення, а хорватським футболістам любити Україну — зась?!

А як трактувати жест нападника російської збірної Артема Дзюби, який у матчі зі збірною Єгипту після того, як забив гол, одну руку поклав на голову, імітуючи кашкет, а другою віддав честь. Не важко здогадатися, кому салютував. Чи це не політичний жест, мовляв, доручення виконане?

Історія з хорватськими гравцями якнайкраще висвітлила усю брехливість і лицемірство футбольних функціонерів, які люблять повторювати, що спорт поза політикою. Усі диктатори використовували спорт зі своєю пропагандистською метою. Путін не виняток. Зі самого початку цей Чемпіонат був наскрізь просякнутий політикою. Кремлю він був потрібен виключно як піар-акція, щоб прорвати міжнародну ізоляцію Росії, показати вболівальникам цивілізовану країну. Мовляв, Росія — не монстр, не країна-агресор, якою її малюють вороги, а миролюбна і дружелюбна, ну хоч до рани прикладай.

Але один щирий вислів Віди перекреслив усі російські капіталовкладення у поліпшення іміджу Росії. Не знаю, команда якої країни переможе у фіналі, але Україна, незважаючи на те, що її на Мундіалі не було, вже «виграла Чемпіонат».

А українська влада має скористатися цим «хайпом» і невідкладно запровадити в українській армії вітання «Слава Україні!» замість нинішнього «Здоров'я бажаю», що є калькою з російської «Здравия желаю».

Тим часом російські патріоти самі себе загнали у пастку. Ненависні росіянам хорвати у півфіналі грають зі ще більш ненависними англійцями. А оскільки Великобританія зараз чи не головний ворог (звісно, після України), то у російських вболівальників складний вибір… Хто би у цьому матчі не переміг, результат один — «Слава Україні!».