Жертви «креативу»

Мартін Лютер Кінг дуже точно зауважив, що «у нас є керовані ракети, але і некеровані люди»

Час, у якому нам випало жити, не просто динамічний і мінливий, він божевільний, як і належить смузі змін. Щодня нас бомбардують незліченною кількістю новин, кожна з яких сповнена відтінків, нюансів, кожна таїть приховані мотивації авторів і непрогнозовані наслідки. Аби втриматися на межі здорового глузду, слід вкрай виважено ставитися до цього бурхливого потоку, брати до уваги деталі, розуміти, навіщо новина з’явилася акурат зараз, у цю хвилю, кому вигідно, аби її читали, обурювалися чи тішилися нею.

Ясна річ, ті, хто продукує звістки, конкурують поміж собою за нашу з вами увагу. І мусять щось робити, аби достукатися до людських мізків та почуттів. Часом їхні виверти набувають доволі несподіваних форм, і тоді дивуєшся, хто з нас — автор чи споживач — є жертвами цього несамовитого «креативу».

До прикладу, казус із Ребеккою Хармс — депутаткою Європарламенту, гостею «Маршу рівності» у Києві, яка поквапилася поділитися з велетенською аудиторією, без сумніву, втішною для неї та учасників дійства новиною. Мовляв, їй зателефонував глава Адміністрації президента Ігор Райнін, повідомивши, що Петро Порошенко має намір внести до парламенту як невідкладний проект закону про рівність прав. Не минуло й кількох годин, як шановна авторка сенсації булла змушена вибачатися за свої слова. З’ясувалося, що ніхто з Банкової їй не телефонував, її розіграли пранкери з Росії.

З Ребекки Хармс «жартівники» лише посміялися, найвідчутнішого ж удару було завдано главі держави, який, власне у цій історії, як кажуть в Галичині, Богу духа не винен. Чому? Тому, що новина від євродепутатки з’явилася на піку емоцій, спричинених, м’яко кажучи, не вельми коректною поведінкою поліцейських щодо противників маршу ЛГТБ-спільноти. І серед цього виру пристрастей гарант прав і тих, й інших раптом (якщо взяти до уваги тональність повідомлення від пані Хармс) став на бік прихильників цілком конкретної позиції. Цікаво, що особливо підкреслювали цю «новину» опозиційні медіа, зневаживши наступні повідомлення зі спростуванням від Ребекки Хармс. Якщо провокація планувалася, то дуже сумно від того, що певні особи дозволяють собі використовувати «втемну» приятелів України.

Це приклад «жертв креативу» дуже високого польоту. Коли ж мова про дрібніші, повсякденні казуси, то таких — не злічити. На гадку спадає Мартін Лютер Кінг, який дуже точно зауважив, що «у нас є керовані ракети, але і некеровані люди». Гільйотина у центрі Сколе з наступною трансформацією у шибеницю для корупціонерів — від мера, оскарженого у… корупції; дикі порно-танці на закритій вечірці в Івано-Франківську з молитовним сніданком у «скомпрометованому місці» з ініціативи міського голови (цікаво, який притомний отець погодиться прийти на це «таїнство»?); готельні садо-мазоокої у центрі Львова, полум’яні вітання Адольфу Алоїзовичу від шкільної вчительки… Можемо скільки завгодно нанизувати вервицю дивацьких прикладів, іронізувати чи розпачати над кожним з них, але чомусь не полишає думка, що мав рацію єпископ Юзеф Жицінський, стверджуючи, що «креативність часто є синонімом спритності», що вона фактично безплідна, коли йдеться про суспільний інтерес, але дуже продуктивна, коли мова про особисті зиски авторів — політичні, матеріальні, іміджеві.

З огляду на засилля креативу такого штибу, з тривогою очікуємо справжнього вибуху «творчості» під час майбутньої виборчої кампанії. Поживемо — побачимо.