Біла ніч у Бадені

На початку липня місто переодягається у біле.


Щоразу, повертаючись з Хорватії (а подорожуємо автомобілем), зупиняємось ночувати у невеличкому курортному місті Баден, що приблизно за 26 кілометрів від Відня.

Це доглянуте (я би навіть сказала, вилизане), мальовниче місто, де живе якихось 25 тисяч мешканців, відоме своїми термальними джерелами (у перекладі з німецької Баден означає «купання»). У місті є тринадцять гарячих мінеральних джерел з температурою від 22 до 36°C. Тут збудовано великий комплекс «Римські терми» (місцеві сірководневі джерела були відомі ще з часів Давнього Риму). Сюди приїжджають «відмокати» у термальних басейнах не лише австрійці, зокрема з Відня, а й туристи. Серед них чимало російськомовних, які останніми роками вельми облюбували терми у Бадені. Є тут і джерело мінеральної води, яка пахне, як наша рідна «Нафтуся». Хоча про нього туристи не так добре обізнані, як про цілющі терми.

У Бадені, окрім готелів, є майже сотня так званих санаторіїв, куди приїжджають підтримати своє здоров’я переважно австрійські пенсіонери. Для них передбачені пільгові путівки. Втім, пенсіонери в Австрії зазвичай заможні, тож можуть собі дозволити відпочивати, де захочуть... До речі, у самому Бадені живе чимало людей саме старшого віку. Принаймні так мені здалося суто візуально, коли ввечері прогулювалася вуличками міста. Усі вони гарно вбрані, доглянуті. Багато хто гуляє зі своїми песиками (в Австрії культ домашніх тварин). Баден вважається містом мільйонерів. Мабуть, тому, що чимало багатих австрійців купують тут собі будинок чи розкішні квартири (хоча нерухомість шалено дорога).

А ще місто відоме унікальним розарієм у центральному парку. Свого часу в Баден любив приїжджати Бетховен. Саме тут написав свою знамениту «Дев’яту симфонію». Майже у центрі міста є будинок-музей композитора. Щоправда, на вигляд він скромний і бідненький... Моцарт часто провідував тут дружину Констанцію, яка лікувалася на водах. Саме у Бадені написав кантату «Аве Верум Корпус», яку вперше виконали у місцевій церкві. Любили навіду­ватися у Баден Штраус-батько і Штраус-син, який написав тут свій знаменитий вальс “Казки Віденського лісу” (Віденський ліс розташований неподалік Бадена). Як бачимо, атмосфера міста надихала творчих людей на геніальні творіння!

Лише тим, хто вбраний у біле, в «білу ніч» магазини Бадена продають товар з шаленими знижками.

Колись це був найбільш фешенебельний курорт габсбурзької імперії. Тут поправляли своє здоров’я чимало коронованих осіб. Особливої популярності набув за часів імператриці Марії Терезії. Сюди приїздила уся знать. Можливо, багатьох манило перше і найбільше в Австрії казино, яке діє і сьогодні?

Одне слово, це невеличке затишне австрійське місто не може залишити байдужою жодну людину, яка тут хоч раз побувала. Доглянуті баденські вулички, казкові будиночки, кав’ярні у класичному стилі, що нагадує часи Австро-Угорської імперії, як магнітом притягують знову і знову. Тому я і надаю перевагу Бадену перед Віднем. Крім того, готелі тут значно дешевші, ніж у австрійській столиці, а до Відня можна доїхати або за півгодини автомобілем, або за годину трамваєм за сім євро.

Цього разу у Бадені ми зупинилися на три дні. Поселилися у старому готелі-віллі, де свого часу мешкав Бетховен, і одразу пішли у місто випити австрійського пива. Хоч воно дуже дороге (3 євро за бокал!), але якісне і смачне. У кафе жвава молода офіціантка прикрашала свій заклад білими кульками. “Невже до весілля у такому маленькому кафе готуються”, — подумала я. Побачивши моє зацікавлення, дівчина розповіла, що сьогодні ввечері місто «переодягається» у біле. Виявляється, щороку на початку липня місто відзначає традиційне свято «Баден у білому» (Baden in wei?). Мешканці та гості вбираються у білий одяг та ввечері виходять у місто святкувати. Усі магазини та ресторани також прикрашають свої фасади та вітрини у білих тонах та протягом “білої ночі” роблять розпродажі з великими знижками. Але придбати дешевий товар можна лише за однієї умови — покупець має бути у білому одязі.

Після відвідування термального комплексу переодягаємося у біле і приблизно о восьмій вечора знову виходимо в місто. Такого шаленства, таких веселощів, які вирували того вечора у Бадені, я ще не бачила! Всюди музика і танці, у кафе і ресторанах жодного вільного столика, на вулицях годі проштовхнутися крізь натовпи людей (усі, за винятком нечисленних необізнаних та розгублених туристів, у білому). Власники крамниць виставили столики на вулицю і пригощають своїх клієнтів кавою або шампанським. У центрі міста на змонтованій сцені грає оркестр, навколо усі танцюють та співають. Мимоволі заряджаєшся цією святковою атмосферою і починаєш підтанцьовувати...

В одному магазині, де напередодні дещо купували, запитали продавця, звідки походить традиція “білого свята” і як давно у Бадені святкують “білу ніч”? На жаль, вичерпної відповіді не отримали. Лише сказав, що запозичили традицію з Франції. Святкують “Баден у білому” років з п’ятнадцять. На наше запитання “Яка ідея цього свята?”, знизав плечима: “Відпочивати і розважатися”.

P. S. До речі, прапор міста — синьо-жовтий. Можливо, ще й тому у Бадені почуваюся особливо комфортно. Коли вперше сюди приїхала і побачила на кожному кроці “наш” прапор, пожартувала, що це, мабуть, нас так урочисто зустрічають…

Фото автора

Австрія