Лист львівського батяра до правдивих донецьких пацанів

Дістав учора листа від старого батяра і спішу його до друку передати.


                            

  Сумніше повісті не чув з часів батярських, Ніж повість про донецьких олігархів.

Вільям Шекспір, ”Ринат та Джульбарс”

Отакі-то справи, діточки: Івано-Франківська облрада теж підтримала блокадників торгівлі з ОРДЛою. Тепер розкажіть їм про “козлів, які заважають вам жити”, чи попросіть їх “почути Донбас”. А може, спробуєте “розвести їх як кошенят?”.  

Любе. Тільки поїзди за лінію фронту не підуть, доки існує лінія фронту. І бізнес буде або тут, або там. А як хочете і тут і там, то прийдеться зробити, щоби там стало тут. Тобто попросити окупантів ”почути Донбас” і забратися за порєбрік.

Мінські угоди це ж угоди між ким? Між українським урядом з одного боку і...тінню отця Гамлета. Тобто з вашими забаганками мати свій Султанат, щоби не сплачувати податки і насолоджуватися безмитною торгівлею від Камчатки до Лісабона. Грандіозно! Тільки нічого з цього не вийде. У кращому випадку надибаєте стежки, якими контрабас вивозити будете, як у Придністрів'ї. І ці стежки будуть відловлювати, а ви будете інші шукати. Змучитеся, і бабло скінчиться.

Отож. А український народ, він незлобивий. Ще ж за 25 років ніхто з олігархів не сів за грати. Одного разу таке диво трапилося, і то народ український сам від того й  постраждав: закрили два поверхи харківської лікарні, і люди вже не могли дочекатися, коли лікарню звільнять.

Тож не сумуйте, нічого ні вам, ні вашому майну не загрожує у вільній Україні. А от у Султанаті це ще бабка надвоє ворожила. Може, ви будете контролювати ситуацію, а може, ваші російські конкуренти. І все ваше бабло піде на закупівлю зброї, адже відтепер уже не Макарови будуть вирішувати спірні питання, а Іскандерови,  а вони ой які недешеві.

А футбольні вболівальники не тільки у Львові,а й у Харкові на слово Донецьк нервово реагують, адже лінія фронту до них набагато ближча, ніж до львів'ян. Тож у ваших силах прискорити повернення команди на Донбас-Арену. Не грайте більше вар'ята, намагаючись впевнити публіку, що гудок - це все, що ви здатні зробити для звільнення Донецька. Блокадники цьому не вірять, і з кожним днем усе більше українців не будуть вірити.

Від вас чекають і в Харкові, і у Львові, що ви разом з українським народом станете проти російських окупантів, і бажатимете не керувати Султанатом, а жити у вільній Україні, де всі люди користуються рівними правами, і всі області мають однаковий статус із однаковими правами. А про джерела надходжень до місцевих бюджетів, у тому числі Донецької області, слід вирішувати на законодавчому рівні у Верховній Раді. Хто ж вам заважає вносити пропозиції у питаннях податкових відрахувань у місцеві бюджети, які не залежатимуть від волі Кабміну? Якщо депутати усвідомлять, що це наблизить довгоочікуваний мир, ви легко назбираєте 226 голосів. Тож беріть до рук податковий кодекс: читайте і пропонуйте зміни. І як тільки це зробите - давайте гудок. Такий гудок почують львівські вболівальники футболу, а ще його почують окупаційні війська.

Із батярським привітом, Казимир Щепцьо.