Передплата 2024 ВЗ

Окупація Донбасу не може бути дешевою для Росії

І з 1 березня набули чинності нові тарифи на електроенергію. Ці тарифи роблять теплові електростанції ДТЕК,  власником яких є Ринат Ахметов, прибутковими навіть за найбільш несприятливих умов постачання вугілля.

Щоб позбутися усяких сумнівів щодо цього, достатньо прочитати листа американського мільярдера Воррена Баффета до акціонерів від 25 лютого цього року. У листі він згадує, що тариф його електростанцій у штаті Айова становить для  споживачів 7,1 цента за кіловат, що дорівнює 1 грн. 93 коп. І цей тариф зафіксовано до 2029 року. На відміну від  теплової електрогенерації пана Ахметова, яка має відносно  низьку собівартість, пан Баффет використовує ще й  енергію вітрових станцій, з високою собівартістю. І, попри це, тариф 7,1 цента, що майже не відрізняється від нашого нового тарифу (1 гривня 68 копійок), робить генерацію електроенергії прибутковою для пана Баффета. Тож смію припустити, що й для пана Ахметова новий тариф є цілком прибутковим, незалежно від того, буде він закуповувати вугілля в Україні, Польщі чи деінде.

Тим часом активісти й надалі протестують проти торгівлі з окупованими територіями. Їхній протест має сильне емоційне забарвлення: у той час, як українські військові, ризикуючи життям, стримують ворога, в обидва боки проходять поїзди, завантажені усілякою всячиною, на якій заробляють гроші по обидва боки лінії фронту... Крім морального складника, який, без сумніву, впливає на бойовий дух захисників України, а отже, на боєздатність Збройних сил, існує також  політико-економічні аргументи на користь припинення торгівлі з окупованими територіями.

Нещодавно відбулося призначення генерала у відставці Герберта Макмастера на посаду радника президента США з питань національної безпеки. Пан Макмастер є прихильником того, що кожна військова авантюра Росії має їй дорого коштувати вже і сьогодні, а не у віддаленій перспективі. При цьому Макмастер вважає, що Крим і Сирія були для Кремля не надто дорогим задоволенням. Здешевлює військову операцію у Донбасі також торгівля з окупованими територіями. Конвенція 1949 року передбачає, що окупант несе всі витрати із забезпечення мирного населення. Діюча торгівля відчутно зменшує Росії ці витрати.

Для припинення цієї аморальної для України торгівлі вирішальною є позиція пана Ахметова. Страхи щодо того, що з припиненням цієї торгівлі в українських містах настане темрява, є, за влучним виразом Марка Твена, дещо перебільшеними. За ціни електроенергії 1 гривня 68 копійок за кіловат пан Ахметов дасть собі раду з постачанням вугілля. Коли у листопаді 2015 р.

“Нафтогаз” припинив купувати газ у Росії, теж пророкували кінець світу. Але “не вмерли України ні слава, ні воля”, а у газосховищах наприкінці опалювального сезону залишилося вісім мільярдів кубів газу, а не три, як раніше.

Якщо окупація Донбасу й надалі не стане руйнівною для економіки Росії, у неї не буде жодних стимулів виводити війська і навіть обмінюватися полоненими. І навпаки - різке збільшення витрат на утримання окупованих територій прискорить виконання Мінських угод. Тож омріяний мир на Донбасі значною мірою залежить від дій пана Ахметова. Але для цього олігарху треба нарешті визначитися.

Схожі новини