Саманта Пауер в ролі адвоката диявола...

Скажу відверто, мене аж ніяк не засмутила раптова смерть одіозного представника Росії в ООН упродовж останніх десяти років (2006 - 2017 рр.) Віталія Чуркіна, великого  недруга України, як реакція на це колишньої представниці США в ООН Саманти Пауер.


Я розумію, що смерть будь-якої людини — це трагедія. Зловтішатися цим не по-божому, не по християнськи. Але є категорія людей, які при своєму житті поводились так, що після смерті не викликають у багатьох належного, навіть формального, співчуття. Відома фраза, що про покійника або добре, або нічого, є неповною, вирваною з контексту. Повністю фраза звучить так: “Про мертвих або добре, або нічого, крім правди”. Про людину треба говорити саме так, як вона цього заслужила. Бо інакше це звичайнісіньке лицемірство і фарисейство.

Саме таке лицемірство продемонструвала Саманта Пауер. Від якої особисто я цього аж ніяк не  очікувала.  

У колонці для The New York Times  американська дипломатка розродилась не просто співчутливою, а ледь не компліментарною статтею про  Чуркіна. По суті, намагалася виправдати його диявольську поведінку. Така собі адвокатка диявола. Цитую статтю Пауер: “Віталій все своє професійне життя захищав свою країну, плекав її культуру і традиції.  Ніколи не говорив мені, що думає про свого президента. Мені здається, хоча він і цінував те, що Путін відновив роль Росії на міжнародній арені, але вважав би за краще мирні методи. Наскільки я знаю, він ніколи не думав про відставку на знак протесту проти путінських жахів. Але цілком можливо, якби він так зробив, то його замінили б людиною, менш готовою до компромісу, послаблюючи здатність ООН зміцнювати мир і безпеку, і яка й далі б погіршувала російсько-американські відносини”.

Але і це ще не все. Виявляється, Саманта Пауер, яка на засіданнях ООН  ледь не з кулаками кидалася на Чуркіна (на фото), коли той говорив, що дітей в Алеппо посипають попелом, щоб виглядали як жертви бомбардувань, у статті призналася, що поза роботою дружила з російським колегою. Ба більше, запросила  Чуркіна з дружиною Іриною в дім своїх батьків на День подяки. “Він став першим колегою з ООН, який потрапив на вечерю моєї великої ірландської родини”. Це ж якими має бути  довіра та симпатія до людини, щоб запрошувати її у родинне коло на таке знакове для американців свято! Не уявляю, щоб я запрошувала у свій дім людей, яких зневажаю...

Після одкровення Саманти Пауер стало гидко. Виходить, що  вона, як і Чуркін, на засіданнях ООН лише виконувала механічну роботу? То чим американська дипломатка відрізнялася від свого візаві? Можна зробити висновок, що вона, як і він, на публіці виконували свою функцію, говорили речі, які їм доручав казати президент, сварилися, звинувачували одне одного, ледь не билися, а потім, поза роботою, були близькими друзями.  

Ця колонка змушує сумніватися не лише у щирості самої Саманти, а й усієї американської дипломатії. Ось вони, горезвісні подвійні стандарти, що розмивають межу між добром і злом, між принциповістю і безпринципністю... Чудова атмосфера для таких негідників,  як Путін. Не дивно, що він діє так зухвало і безкарно.