Хто, якщо не Гройсман?

Я розумію, що політики — це чи не найбільші лицеміри та єзуїти. Але навіть у політичному цинізмі мусить бути якась межа.

Коли спостерігаєш за тим, як розгортається брудна політична інтрига навколо майбутньої прем’єріади, складається враження, що наші доморощені політики надихнулися сюжетом популярного американського серіалу “Картковий будинок” про закулісся американської політики, зокрема про те, як головний герой безжалісно знищує політичних конкурентів. Особливо вражає підступна поведінка пропрезидентської фракції у Верховній Раді. Та й сам президент, схоже, захопився хитромудрими політичними ігрищами... Внаслідок абсурдної і алогічної поведінки Блоку Петра Порошенка, урядово-парламентська криза зайшла в глухий кут. А може, це і є мета політичних інтриганів?

Нагадаю, кілька тижнів тому, коли Верховна Рада мала шанс відправити уряд у відставку, саме депутати від БПП врятували Арсенія Петровича від повної ганьби. Недодавши певної кількості голосів, зберегли його на посаді. Хоча напередодні голосування президент, по суті, закликав Яценюка звільнити насиджене крісло керівника уряду: мовляв, уряд остаточно втратив довіру громадян. Все це виглядало як класичний “розвод лохів”. Лохи, зрозуміло, народ, який мав би цей цирковий номер проковтнути і не помітити обману. Але спрацювали грубо, народ фокус розкусив. Зараз не будемо заглиблюватися у те, чому Порошенко так грубо лицемірив — чи сторгувався за щось з Яценюком, чи діяв на догоду Заходу, якому потрібна бодай ілюзорна, але стабільність. Важливо, що президент і його команда плювали на громадську думку, глузували з суспільства і, схоже, жодні докори сумління їх не мучать. Вони продовжують демонструвати свої “багатоходівки”.

Кілька днів тому Петро Порошенко публічно запропонував меру Львова Андрію Садовому очолити уряд. Андрій Іванович, як, вочевидь, і прогнозував Петро Олексійович, ґречно відмовився. Це “обурило” лідера фракції БПП, кума президента Юрія Луценка. З парламентської трибуни він розродився гнівною промовою. «Шанс на реалізацію нової політики міг дати технократичний уряд, створений без партійних торгів і олігархів. Але ця ідея, яку підтримує суспільство, фактично була похована заявою «Самопомочі» про те, що вона не вступить у будь-яку нову коаліцію... Думаю, своє гасло «візьми і зроби» після відмови Садового бути прем’єром слід поміняти на «здравствуй, кролік, третій год», - заявив Луценко. Щодо пасажу “здравствуй, кролік...”, то нехай це залишається на совісті Юрія Віталійовича. Хотів, як завжди, покрасуватися та увійти в історію дотепною цитатою, але цього разу “вляпався”. “Кролика”, звичайно, мало хто любить в Україні, але кидати такі образливі і двозначні репліки в бік чинного прем’єра негідно.

Та обурює не лише те, що говорять політики, а й те, як підленько вони діють. Непристойна пропозиція Садовому очолити уряд — це спроба вбити двох, а може, і більше зайців (у даному випадку не кроликів). Якщо б Садовий здуру погодився, то до наступних президентських виборів його можна було б повністю спалити як потенційного конкурента. Не маючи своєї більшості у парламенті (а фракція “Самопомочі” налічує якихось 26 депутатів), щось радикально змінити в країні нереально. Якщо Садовий відмовляється, запускається інша версія дискредитації, яку, власне, і озвучив Луценко. Мовляв, йому дали шанс рятувати державу, а він, такий-сякий, злякався відповідальності. Одне слово, слабкий і боягузливий політик. При цьому всьому зверніть увагу, що БПП ділить шкуру невбитого ведмедя, бо Яценюк, попри ритуальні танці навколо його крісла, звільняти його не збирається…

Але увесь цей цирк з Садовим задумувався не для того, щоб скомпрометувати його як конкурента (це побіжне завдання), а насамперед для того, щоб у суспільстві склалося враження, що з претендентами на посаду прем’єра — біда чорна. Пропонували Яресько — не хоче (а ніхто, до речі, достеменно не знає, хоче вона чи не хоче). Пропонували Садовому — також відмовляється. Не посада, а якийсь електричний стілець. І на цьому тлі, коли, здається, повна криза жанру, з’являється герой-рятівник — Володимир Гройсман. Мовляв, він погоджується очолити “уряд камікадзе” не тому, що так треба Порошенкові, а від безвиході, бо нікого іншого немає... Ось така у нас “гра престолів”.